Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа!
Більше як дві тисячі років тому назад віфлеємським пастухам зʼявився ангел Господній і сповістив їм велику радість: «Не бійтесь…народився сьогодні для вас Спаситель» (Лк. 2:10-11).Творець вселеної, підніжжям ніг Якого, є земля, Той, якого не можуть вмістити небеса , народжується від Пречистої Діви в печері, сповивається пеленами і кладеться в яселка для худоби. Той, якому служать ангели і архангели, в руках Якого знаходиться все живе, тримається на руках Діви Марії і старця Йосипа, зігрівається диханням вола і осла. «Розум» Божий неможливо осягнути, тому що Він Джерело всякої премудрості, і він же стає беззахисним немовлям.
Чому Господь так умаляється, принижує себе? Лиш для одного: щоби возвеличити і прославити нас, повернути нам райське блаженство, якого лишилися Адам і Єва. Прабатьки наші, відкинувши заповідь Божу, простягнули руки свої до плодів добра і зла, щоби стати як боги, але були хитрощами обмануті відступником Денницею і позбавили себе блаженства і прирекли самі себе на вічний голод по Богові і Його правді.
Але Господь наш справедливий, і немає неправди в Ньому! Він Сам приходить до тих, хто пішов від Нього. Він є істинний хліб життя, тому Він народжується у Вифлеємі, домі хліба, щоб втамувати наш духовний голод. Замість гірких плодів гріха, дає нам Пречисте Тіло Своє, замість пʼянкого вина пристрастей – Свою Чесну Кров, замість набедренної повʼязки з листя інжиру, одягає нас в одежу правди і всепрощення, роблячи синами і дочками Божими по благодаті. Замість протягнених рук до забороненого дерева, простягає Свої пречисті руки на Древі Хрестному, щоби всіх нас обняти, покликати до Себе, зʼєднати в Собі і між собою для вічного життя і радості, про яку божественний апостол Павло пише: «Не чуло вухо, і не приходило на серце людині те, що приготував Бог тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9).
Протягом багатьох століть чекали люди пришестя Спасителя, який врятує їх від панування гріха, смерті і диявола. Згоряючи від нетерпіння, вони вигукували: «Скільки ще ночі? Чи довго нам сидіти в темряві під покровом смерті. Пророки втішали їх і відповідали: наближається ранок позбавлення, але ще ніч» (Іс. 21:11).
Вони жили надією і очікуванням, ми ж твердо знаємо і непохитно кажемо: «З Нами Бог!». Він врятував нас і нам більше нічого боятися. Ніч пройшла, наступив ранок спасіння, засяяло Сонце Правди.
Торжествуючи і радіючи в це велике свято, будемо прославляти Бога і Його велике милосердя. Будемо памʼятати слова Ангела: «Не бійтеся…Народився сьогодні для вас Спаситель». Ці слова були звернені до простих пастухів, але не втрачають своєї актуальності і для нас, людей, які живуть в двадцять першому столітті.
Навчимося в Богомладенця Христа кротості і смиренню, станьмо людяніші, перед тим, як обожитися. Мир Христовий нехай перебуває з нами і у наших сімʼях.
Христос Рождається!
Прот. Миколай Бондарук,
секретар Волинської єпархії,
настоятель Свято-Хрестовоздвиженського храму
м. Луцьк
(Луцький кафедральний округ)
