8.2 C
Lutsk
Понеділок, 18 Листопад, 2019
Проповіді

Проповідь у день пам’яті Вмч. Димитрія Солунського

«Були б ви від світу, то світ би своє любив» (Ін. 15, 19).

Церква Христова з перших віків свого існування гідно шанувала і шанує мучеників за віру Христову, високо звеличує їхні подвиги і ставить їх для нас прикладом великої любові до Бога та ревності у вірі. Ці святі люди жили на землі подібно до всіх нас, але залишивши всю красу світу з його пристрастями, віддали своє життя служінню Господу. Сповідуючи свою любов і віру у Розіп’ятого Господа Ісуса, вони терпіли багато скорбот та випробуваннь і навіть йшли на страшні муки і смерть.

За таку ревність Господь, як Всемилостивий Отець, увінчав всіх їх вінцем слави у Царстві Небесному. Така ревність показує нам приклад істинної віри, і якщо ми будемо мати хоча б частину тієї віри, яку мали мученики, то ніякі негаразди і незгоди, які трапляються в нашому житті, не зашкодять нам, адже з нами буде Христос, а ми цілком будемо з Ним.

Сьогодні, дорогі браття і сестри, ми вшановуємо пам’ять святого великомученика Димитрія Солунського і просимо його молитов за нас перед Престолом Божим, права стояти перед яким він удостоївся за свої подвиги в сповіданні Христової віри.

Православне віруюче серце любить Святого Великомученика Димитрія за те, що він у своєму мученицькому подвигу виявив усю красу душі, втілив у собі чесноти, які є змістом душі християнина: віру, надію та любов. Він міг жити у великій шані, славі й достатку, коли б відрікся від Христа. Однак він безбоязно сам оголошує себе християнином, терпить знущання, жахливі муки і, зрештою, проколений списами, віддає своє життя за Христа.

“Хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її” (Мк. 8, 35). Святий великомученик Димитрій Солунський був людиною дивовижної долі.  Батько його був проконсулом (у нашому середовищі – це губернатор), керував провінцією Римської Імперії і, звичайно, за законом не міг бути християнином. Але і батько, і мати св. Димитрія, попри офіційні заборони, таємно сповідували християнство й, очевидно, виховали і сина у вірі Христовій.

Димитрій був відважним полководцем. За військові заслуги незабаром після смерті батька він став проконсулом міста Солуні, та не зважаючи на високий пост і заборони під страхом смерті сповідувати християнську віру, продовжував всіляко підтримувати християн, сам проповідував християнство. Про це дуже швидко донесли імператору, і той, повертаючись з чергового військового походу, ввів війська в Солунь з метою заарештувати Димитрія. Але він знав, що не буде відрікатися від Христа, був готовий до того, що його будуть катувати, мучити і, зрештою, стратять. Він став до цього готуватися: розпродав увесь свій маєток, роздав гроші жебракам. Коли імператор схопив його, Димитрій став молитися і налаштовувати себе на мученицьку кончину. На всі вмовляння імператора відректися від Христа він відповідав відмовою. І Димитрія після довгих умовлянь відректися, відмовитися від Христа стратили. Імператорські люди увірвалися до нього в темницю і пронизали його списами. Тіло св. Дмитрія християни таємно поховали недалеко від місця розправи.

Мощі святого були знайдені тільки через сто років, коли вже закінчилися гоніння на християнство. Вони були поміщені в спеціально побудованій християнами базиліці в самому центрі стародавньої Солуні і через деякий час стали виділяти миро. Тому великого святого ще називають Димитрієм Мироточивим.

Нашу увагу, дорогі браття і сестри, привертає читане нині в пам’ять славного великомученика Димитрія слово з Євангелія: “Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного, – каже Господь Своїм учням. – Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене він раніше від вас зненавидів. Коли б ви були від світу, то світ своє любив би, ви ж не від світу, а Я вибрав вас від світу, тому ненавидить вас світ. Пам’ятайте слово, яке Я сказав вам: Раб не більший за господаря свого. Як Мене переслідували, будуть переслідувати і вас; як слово Моє зберігали, берегтимуть і ваше. Але все це робитимуть вам за ім’я Моє, бо не знають Того, хто послав Мене” (Ін. 15, 17-21).

Пам’ять Святого Димитрія Солунського з давніх-давен пов’язувалася на Русі з військовим подвигом. Святий зображується на іконах у вигляді воїна в обладунках, зі списом і мечем в руках. Іконографія Святого близька зображенням іншого християнського воїна-мученика – Св. Георгія Побідоносця. Їх подвиг полягав у відвазі і силі духу, з якими вони відстоювали свою віру перед язичницькими мучителями і, найголовніше, в прийнятті смерті.

Великомученик Димитрій Солунський не думав про кар’єру, не думав про своє майбутнє і навіть не припускав, що можна змінити віру. Він знав, що Бог є один. Багатьох богів не буває. І правда є одна, бо інакше це вже не правда. Тому за свого життя він просяяв великими чеснотами і подвигами. Якби ми з вами детально почали розглядати життя цього Святого, то згадали б не тільки про його муки, але згадали би про нього, як про великого учителя, який наставляв у вірі багатьох. Тому і ми, прославляючи в цей день цього Святого мученика, будемо молитися до нього, щоб і в нашій душі проросли чесноти вірності Богові та міцності віри. Святий Великомученику Димитріє, моли Бога за нас грішних. Амінь.

ієрей Андрій Кузло, 

клірик Свято-Покровського храму м. Луцьк 

Вас може зацікавити

Як навчитися молитись. Поради Святителя Феофана Затворника. ВСТУП

Будемо наслідувати приклад апостола Петра не у маловір’ї, а в тому, як він, надіючись на Господа, виходив з нього, – Архіпастир

Проповідь у день Різдва Пресвятої Богородиці