Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Сьогодні, возлюблені у Христі брати і сестри, увесь православний світ вшановує пам’ять Святого Великомученика Пантелеймона.
Святий Великомученик Пантелеймон народився у місті Нікомідії в сім’ї досить відомого язичницького чиновника Євстрогрія та був названий Пантолеоном. Його матір Евула була благочестивою християнкою. Жінка хотіла виховати свого сина у християнському дусі, але відійшла до Господа, коли Пантолеон був ще юним отроком.
Після того, як у Великомученика Пантелеймона помирає батько, він усе своє життя присвячує для нужденних, хворих, убогих та бездомних. Він лікує усіх безкоштовно та зцілює іменем Ісуса Христа. Через заздрощі до цілителя інші лікарі наговорили імператору, що Пантелеймон лікує християнських полонених. Розлючений імператор наказав вбити усіх, хто славив імʼя Христа, а Святому Великомученику Пантелеймону відрубати голову.
Коли мученик був страчений то і з його рани потекло молоко, а маслина, до якої був привʼязаний Святий, покрилася плодами. Після побаченого багато людей увірувало в Ісуса Христа. Голова його і до нині зберігається в Пантелеймоновому монастирі на Горі Афон.
На планеті безліч храмів освячені на честь цього угодника Божого. Щоденно до нього підносить свої молитви велика кількість людей, просячи про зцілення своїх тілесних і душевних недуг. Особливо трепетно в сьогоднішні дні ми молимося до Великомученика Пантелеймона за зцілення не лише тілесних недуг українських військових, а й за зцілення душ рідних , які на жаль, в часі війни втратили найдорожчих людей.
Він і тоді і зараз є одним з найяскравіших прикладів служіння Богу, Його Церкві і ближнім, залишаючись незмінним заступником кожного з нас біля Престолу Творця. Як ми бачимо на прикладі цього великого Святого, серед мучеників є не тільки прості, а й знатні люди, навіть вельможі, люди з досить великим матеріальним достатком, які не хотіли втратити відчуття повноти Божественної благодаті, відчуття присутності Живого Бога, що явився у плоті, Якого їм проповідували апостоли і їх наступники — єпископи і священики.
Вони насправді відчували благодать Божу, яка діє в Таїнствах Церкви, в Причасті Святого Тіла і Крові Христових. А та кількість чудотворень, які відбувалися в Древній Церкві, тільки підтверджувала їхню віру. І якби і ми мали зараз хоча б частину такої віри, яка була у християн дві тисячі років тому, то ніколи б не задавалися питанням, чому зараз немає таких чудес. Все це відбувалося по великій вірі перших християн, багато з яких освятили нашу землю своєю кров’ю.
На хвилину варто тільки задуматися, як страждали ці люди, як терпіли всі муки і знущання, і як їх підтримував в скорботах Господь.Тож нехай молитвами святого великомученика Пантелеймона, всіх мучеників, і всіх святих Господь пошле нам Свою благодать і явить нас спадкоємцями вічного спасіння, до якого покликаний весь людський рід.Амінь.
Ієрей Олександр Федчик,
Клірик Свято-Миколаївського храму м.Луцьк
(Луцьке центральне благочиння)
