Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Господь наш Ісус Христос заснував Свою Церкву (Мф.16.18) і всередині церкви поставив за основу Свою божественну любов і сказав: «якщо будете любити один одного, то будете Моїми дітьми і учнями».
На любові Церква ґрунтується і, як на фундаменті, на любові вона стоїть і будується любов’ю віруючого люду до нині. Ось і в сьогоднішній день церква Христова згадує знаменитого подвижника – святого праведного Іоанна Кронштадського, який є одним із найбільш шанованих чудотворців нашої Церкви. Як достойний священник, пастир і просто справжній християнин, о. Іоанн хотів донести людям, що без церкви, без участі в Таїнстві Євхаристії не буде кращого життя.
Він народився у бідній сім’ї псаломщика. З дитинства храм для нього став духовним джерелом пізнання Бога. У 1839 році батько з великим зусиллям зібрав мізерні кошти та відвіз Іоанна у Архангельське прихідське училище. Але навчання спочатку тяжко давалося Іоанну. Він дуже сумував і часто вночі вставав молитися Творцеві про допомогу у навчанні. І Господь послав йому розуміння у науках. У 1851 році він з відзнакою закінчив Архангельську семінарію і був направлений у Петербурзьку духовну академію. Після закінчення академії у 1855 році його призначили священником у місто Кронштадт. Це був той храм, який йому Господь показав у сні. У цьому місті було багато різних виселених із столиці людей. Скрізь була бідність, п’янство. І ось серед цих людей почав свій подвиг Кронштадський пастир.
Він говорив: «Потрібно любити будь-яку людину і в гріху її, і в ганьбі її. Не можна змішувати людину, цей образ Божий – зі злом, яке в ній». Отець Іоанн старався служити літургію кожен день. Слухаючи його настанови, люди йшли в храм, приносили покаяння, змінювали своє життя. В Андріївському соборі кожен день збиралося до 5-6 тисяч людей. Часто під час загальної сповіді багато християн викрикували свої гріхи вголос. Причащали священники людей часто більше двох годин.
За велику жертовність і аскетичні подвиги Господь наділив о. Іоанна даром чудодійної молитви. На його прохання Бог зцілював невиліковні хвороби, посилав дощ, виганяв бісів із людей і допомагав навіть мусульманам, іудеям та іншим іноземцям. Тисячі людей їхали до батюшки. Ще більше надсилали йому листів і телеграм. Поштове управління змушене було відкрити окремий відділ для листів адресованих батюшці. Разом з тим було багато пожертвувань. На ці гроші о. Іоанн кожен день годував тисячу бідних, побудував в місті Дім Працелюбності зі школою, церквою, притулком і цехами для праці. Заснував у своєму селі жіночий монастир і великий храм, в Санкт-Петербурзі побудував також жіночий монастир, де і був похований.
І наша рідна Волинь отримувала жертви від отця Іоанна. На будівництво церкви в селі Теремно Луцького повіту Волинської губернії перші 200 рублів сріблом у 1892 році прислав батюшка. Також о. Іоанн жертвував кошти до Волинської губернії на потреби храмів, навчальних закладів, братств, монастирів. У Волинсько-Житомирській єпархії відомо понад 40 церковних та світських установ, які отримали допомогу від протоієрея Іоанна. Також його внесок (100 рублів) був дуже вагомим у будівництві церкви в селі Прилісному (село Маневичі).
Отець Іоанн засвідчив словом і ділом і всім своїм життям про велике покликання священника і даних йому Богом Таїнств. Батюшка вчив всіх, що Свята Євхаристія є джерелом богоподібного життя. Отець Іоанн говорив: «Нам необхідне всезагальне моральне очищення, всенародне глибоке покаяння, зміна язичницьких звичаїв на християнські: очистимося, омиємось слізьми покаяння, примиримося з Богом і він примириться з нами!» Амінь.
прот. Олексій Гігера
настоятель Свято-Іовського храму с. Бодячів (Ківерцівське благочиння)
