Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Кожен рік першого січня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного і богоносного отця нашого Амфілохія, чудотворця Почаївського. Про таких, які віддали своє життя Богу та людям, слова премудрого Соломона: “Пути праведных подобно свету светятся: оно переходят к нам і просвещают путь ко спасению” (Притч. 4.18).
Усім своїм життям преподобний явив приклад виконання Божої заповіді про любов. Наділений від Бога даром цілительства душ і тілес людських, він від усього серця, сповненого любові і співчуття до ближнього, допомагав усім страждущим. За його молитвою Господь повертав слух глухим, сліпим – зір, скорботним – відраду та втіху, із людей виходили біси. Скільки сліз висушив старець своїми молитвами, скільки горя прийняв у своє серце, даруючи при цьому усім мир, вселяючи у серця радість і надію.
Духовної любові у преподобного вистачало на всіх: він любив хворих, стражденних, бажав їм зцілення та старався допомогти. На запитання: як досягнути такої любові, подвижник відповідав, що за смирення Бог дає благодать любові. І ще часто повторював: “як ти до людей, так і люди до тебе”. Усе його життя було самопожертвенним служінням в ім’я любові, тому що це головний плід духовного подвигу християнина. Саме любов є запорукою життя на небі та на землі. Любов – безсмертна, вона йде з людиною за її смертю у вічне життя і взаємопов’язує душі живих і померлих людей. Саме такою любов’ю батюшка здобув глибоку повагу до себе при житті і після блаженної кончини. Господь причислив його до лику святих і вселив у Райських обителях, а ми в його лиці сподобилися мати великого подвижника і ходаталя перед престолом Божим про зцілення хвороб, визволення від спокус та скорбот.
Дай Бог, щоб наша земля повнилася такими подвижниками, а ми, наші діти, внуки і правнуки міцно тримали в руках знамена Христової віри, рівнялися на них і до кінця свого земного життя виконували Божі заповіді.
Ще один рік благості Божої, дорогі брати та сестри відходить у вічність. Наступний рік таїть у собі багато невідомо перед кожним із нас. Складімо Богові подяку за Його довготерпіння до нас грішних, за те, що не покликав нас непідготовленими до Свого Небесного Престолу. Багато людей, близьких та незнайомих, цього року відійшли від нас у інший світ. Але нам Господь дав ще час для покаяння, очищення та виправлення. За цю щедру милість до нас подякуймо Богу. І щоб ми достойно зустріли новонародженого Богомладенця у нашому серці. Щоб це справді для нас було істинне щастя і неземна радість, тому що Ісус Христос сказав: “Коли я буду з вами, то радості вашої ніхто не відніме від вас” (Ін. 16. 22). Амінь.
прот. Василь Щур,
настоятель Різдво-Богородичного храму, с. Берестяни Ківерцівського благочиння
