21 C
Lutsk
Субота, 6 Червень, 2020
Проповіді

Проповідь у день пам’яті Іоанна Богослова

Христос Воскресе!

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Сьогодні, возлюблені во Христі брати і сестри, звершується пам’ять Святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова.

Дозволимо собі сказати декілька слів по мірі сил про славу цієї великої святої людини. Хочу звернути Вашу увагу на те, що у Христа було дуже мало учнів, серед яких один зрадник, і серед цієї малої кількості учнів було ще вужче коло більш близьких людей. Було 70 учнів, 12 і всередині дванадцятьох – три. Три людини, які виділялися серед інших особливою близькістю до Спасителя і були свідками найважливіших подій в житті Ісуса Христа. Одним із них був Іоанн Богослов.

Він іменується Святою Церквою апостолом любові. І справді, його справи, життя і писання його свідчать про те, що йому притаманна саме любов.

Народився апостол Іоанн Богослов в місті Віфсаїді, розташованому на березі Генісаретського озера. Батьки його, Заведей і Саломія, були простими людьми. Вони займалися рибальством. У цьому промислі допомагав їм і святий Іоанн.

В молоді роки він був покликаний Спасителем до апостольства. У той час, коли Господь вийшов на проповідь Євангелія і проходив повз Генісаретського озера, то побачив рибалок, які закидали рибальські сіті. Це були батько Іоанна Богослова Заведей, брат Яків і сам Іоанн. Спаситель закликав Іоанна, і Якова до високого служіння, звелівши їм йти за Ним. І вони залишили батька свого і сіті й пішли слідом за Христом. Святому Іоанну тоді було, як свідчить церковний переказ, не більше 20 років. А в ці роки, як відомо, серце людське палає запалом. Воно переймається надзвичайною ревністю про Бога Вседержителя; переймається любов’ю до Того, Хто говорить слова життя, вічного життя. І апостол євангеліст Іоанн Богослов невідступно слідує за Господом нашим Ісусом Христом, сприймаючи все те, що віщають уста Божі. Він був найулюбленішим учнем Спасителя, про що сам апостол свідчить: «Его же любляше», тобто учнем, якого любив Господь.

І апостол Іоанн Богослов виправдав ту любов, яку вилив на нього Спаситель світу Господь наш Ісус Христос.

Спаситель відкривав йому найбільші таємниці Свого Божественного життя, Свого Божественного Промислу, коли ще жив на землі. Все важливе, що відбувалося в земному житті Спасителя світу, при цьому всьому був присутній апостол Іоанн Богослов.

При воскресінні дочки Іаіра він був присутній з апостолами Яковом та Петром. На Фаворській горі він бачив славу преображення Христа Спасителя. Він бачив найбільше чудо воскресіння Господом чотириденного Лазаря. У той час, коли Господь перед Своїми стражданнями встановлював велике таїнство святої Євхаристії, один він, апостол-дівственник, апостол любові, на якого виливалася Божественна благодать, осмілився лягти на груди Христові, слухаючи своїм вухом і серцем, як б’ється серце Спасителя. Слухати те, що воно говорить, що переживає в даний момент і до чого приготовлює Спасителя світу. Один він осмілився запитати Христа: «Господи, хто ж Тебе зрадить?» І тільки йому одному сповістив Спаситель: «Той, кому Я, умочивши шматок хліба в солилі, подам, той і є зрадник!»

Коли Христос в Гефсиманському саду виливав кривавий піт, коли Він молився про те, щоб Господь проніс чашу страждань мимо Нього, віддаючи цілком волю Свою в волю Бога Отця, він (апостол Іоанн, – Авт.) був присутній при цих муках разом з іншими апостолами – Яковом і Петром. І коли Господь був відданий первосвященикам Анні і Каяфі, то він був свідком і цього зла. Апостол стояв в Преторії Пилата, слідував з Господом на Голгофу, і тільки він один з усіх апостолів залишився на Лобному місці в той час, коли Господь виливав Свою пречисту кров за світ і спасіння людей. Він не злякався мерзенних жахів, які відкривалися перед очима людства, не побоявся жорстоких римських воїнів, які були приставлені до хреста Господнього. У той час, коли інші апостоли бігли з Голгофи, святий Іоанн стояв разом з Пречистою Дівою Марією і серцем горнувся до Спасителя світу, співчуваючи Йому. Він споглядав своїми очима і своїм серцем сприймав все те, що звершувалось на хресті.

Господь, винагороджуючи його любов, яку він відчував до свого Божественного Вчителя, доручає його Пречистій Діві Марії. «Се сын Твой», – звернувся до своєї Матері Христос, а потім сказав возлюбленому учневі: «Се Мати твоя». Апостол Іоанн, як оповідає Святе Письмо, взяв до себе Пречисту Діву Марію і піклувався про Неї до кінця Її життя.

Він випередив апостола Петра, коли Марія Магдалина сповістила, що немає Господа в гробі. Апостол Іоанн прийшов до гробу і увірував, не знаючи про те, що Христу належало воскреснути. І коли Господь вилив Свою Божественну благодать, то він пішов на проповідь Євангелія з гарячим серцем і перебував спочатку в Єрусалимі, а потім, після кончини Божої Матері, в Ефесі, де заснував Церкву. Тут він прийняв безліч страждань за ім’я Христове, тут же і був похований.

Ось, брати і сестри, яке життя, праця і любов, яку здобув у своєму серці апостол Іоанн Богослов, чию пам’ять ми з вами сьогодні побожно згадуємо. Він, як ми вже сказали, іменується апостолом любові. І справді, все його життя було насичене цією любов’ю, гарячою любов’ю і до Бога, і до людей. У своїх посланнях він найбільше зупинявся на головній заповіді, яку передав Господь: «Любите друг друга». Якщо хто говорить, що він любить Бога, а ближнього ненавидить, той брехун. Бо той, хто не любить ближнього свого, не любить і Бога. Ось яку істину сповіщав апостол євангеліст Іоанн Богослов.

Він своїм життям показав, що любов не шукає свого, не рветься до гніву, не має зла; любов радіє про істину, любов ніколи не зраджує.

Про те, як небезпечно допускати дії, протилежні любові, свідчить такий приклад:

Деякий подвижник Ісаакій надумав звести рахунки зі своїм братом-ченцем, але раптово відчув у собі порушення душевного спокою. Він мав у своєму серці образу на брата і не міг ніяк заспокоїтися, хоча і прагнув придушити гнів, що закрався в його душу. І довго бідний мучився і не знаходив спокою. Минуло тижня три, а він все ніяк не міг пробачити своєму братові, який його засмутив. Але ось одного разу, коли він розмірковував про образу, несподівано увійшов до нього юнак і сказав: «Ісаакій, віддайся мені, і я заспокою тебе». Тоді зрозумів Ісаакій, що це не проста людина. В образі хлопця постав перед ним демон. «Іди від мене, – сповістив Ісаакій, – я раб Божий». Тоді лукавий сказав йому: «Ні, ти не Божий раб, ти маєш гнів на брата свого і не прощаєш йому вже третій тиждень, а той, хто гнівається, належить мені, а не Богу».

Злякався Ісаакій і прийшов в сердечне сокрушення. Він залишив свою келію і побіг до брата просити у нього вибачення і миру. І сталося, як він вклонився йому і попросив вибачення, то відчув, що душевна тяжкість спала, і він відчув у собі благодатний Божий мир.

Коли він повернувся в келію, то побачив, що вся вона порубана занепалим ангелом, який приходив в образі хлопця.

Бачте, брати і сестри, як небезпечно допускати дію, протилежну любові. Хай збереже нас від цього Господь! Так хоча б в сьогоднішній день постараємося не мати ні на кого злоби чи роздратування. Це і буде наш посильний дар апостолу любові, який помолиться за нас і зміцнить в добрих намірах. Амінь.

прот. Сергій Савієвський

с. Любче,

(Копачівський благочинний округ)

Вас може зацікавити

Проповідь у неділю 33-ю після П’ятидесятниці

Редактор Головний

Проповідь у першу неділю Великого посту

Редактор Головний

Проповідь у неділю 13-у після П’ятидесятниці

Редактор Головний