18.9 C
Lutsk
Субота, 26 Вересень, 2020
Проповіді

Проповідь у четвертий день Великого посту

Во імя Отця, і Сина, і Святого Духа

Ось, дорогі у Христі браття та сестри, ми увійшли у дні святого Великого посту. Знову звучать слова Спасителя: “покайтесь, – наблизилось Царство Небесне”. Кожна християнська душа чекає цієї зустрічі з Богом. Піст – ще одна можливість осмислити своє життя, омити душу свою сльозами покаяння, очистити її від гріховної скверни та з’єднатися з Господом у таїнстві святого Причастя.

Щоб налаштувати струни людської душі на покаянний лад, свята Церква, як любляча мати, на першому тижні Великого посту, пропонує до нашої уваги великий покаянний канон преподобного Андрія Критського. Цей твір, написаний у вигляді діалогу людини зі своєю душею, наповнений почуттям розкаяння за гріхи та охоплює події Старого та Нового Завіту: від гріхопадіння Адама і Єви до земного життя Ісуса Христа. Розлука з Богом та сум за Ним; відчуття беззахисності перед гріхом; розуміння, що тільки праведне життя та щира молитва до Господа може спасти нас, – усе це наповнює змістом цей канон. І як єдина можливість повернутися до раю та знову з’єднатись з Богом – звучать  покаянні слова “Помилуй мя, Боже, помилуй мя“.

“Що таке покаяння? – говорив преподобний Ісаак Сірін, – це залишення попереднього гріховного життя та щире розкаяння в ньому. Немає гріха непрощенного, крім гріха нерозкаяного”.

“Щире покаяння потребує того, щоб людина від гріхів і від мирської суєти відвернулась, а до Бога всім серцем навернулась. Якщо хочеш перебувати в істинному покаянні і так спастись, зміни себе й оновитись, стань іншим, не таким, яким був раніше, і ні про що так не піклуйся, як тільки Богу догодити і спастись: і так станеш новим творінням Христа” (Святитель Тихон Задонський).

“Запам’ятаймо всі: не покаємось – не очистимось; не очистимось – не оживем душею; не оживем  душею – загинемо” (Митрополит Іоанн Сничев).

Кожен гріх все більше і більше віддаляє людину від Бога та веде до вічної смерті. Через покаянну молитву преподобного Єфрема Сіріна ми просимо в Бога “Ей Господи Царю, даруй ми зрети моя прегрешения, и не осуждати брата моего…“.

Бачення своїх гріхів, щире покаяння, бажання жити та творити справи милосердя і любові – усе це наближає нас до нашого Творця. Душа людини не може бути порожньою. Коли вона не наповнюється благодаттю Святого Духа, тоді вона наповнюється гріхом, а через гріх входить у душу людини зла сила, яка противиться Богу. Тому, щоб пробудити нашу душу від гріховного сну (Душе моя, душе моя, востани что спиши, конец приближаеться… ), нам необхідний піст тілесний, щоб зосередитись над собою, відчути свою неміч; піст духовний як обмеження себе від поганих думок, слів, вчинків, як випробування сили волі нашої душі; щира молитва, яка допомогла би нам подолати гріх та наблизитись до Творця; покаяння, яке би очистило нашу душу від гріховної скверни, змінило  наше життя, відкрило нам очі духовні, щоб чистим та смиренним серцем побачити Бога.

Тому бажаю всім нам наслідувати приклад самого Господа нашого Іісуса Христа, Який сорок днів постився в пустелі та посоромив і переміг диявола, достойно пройти дні святого Великого посту, пронести свій хрест на Голгофу і там розіп’яти свої гріхи зі страстями і гріховними бажаннями , щоб разом з Господом Воскреснути у Його Небесному Царстві. Амінь.

                                                                           Прот. Володимир Смоляр,

                                                             настоятель  Свято–Успенського храму

                                                                                     с.Радомишль

(Княгининівський благочинний округ) 

Вас може зацікавити

Проповідь у неділю Антипасхи, апостола Фоми

Редактор Головний

Проповідь у день пам’яті апостола Іуди

Редактор Головний

Проповідь у неділю сиропусну (Прощену)

Редактор Головний