Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Преобразився Ти на Горі, Христе Боже,
показавши ученикам Твоїм славу Твою скільки можна було.
Нехай і нам грішним засяє Світло Твоє вічне
молитвами Богородиці. Світла Подавче, слава Тобі.
Возлюблені у Христі брати і сестри! Сьогодні ми святкуємо велике двунадесяте свято — Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Це свято відкриває перед нами таємницю слави Божої, прихованої у людській природі Ісуса, яку Він прийняв ради нашого спасіння.
Євангельське читання сьогоднішнього дня розповідає, як Господь взяв трьох Своїх найближчих учнів — Петра, Якова та Іоанна — і вивів їх на високу гору Фавор. І там, молячись, Христос преобразився: обличчя Його засяяло, як сонце, а одяг став білим, як світло. Це — не зміна Його Божества, бо Бог не змінюється, але відкриття Його істинної слави, яку Він мав споконвіку, як Син Божий.
У цій події ми бачимо глибоку богословську істину: в особі Ісуса Христа Божественна і людська природи з’єднані нероздільно і незмінно. Те, що бачать апостоли на Фаворі, — це слава Божества, що просвічує через людську природу Спасителя. Це не лише Його слава, але і образ того, до чого покликане людство: бути причасниками Божественного життя (2 Пет. 1:4).
Ми чуємо також голос Отця з хмари: “Це є Син Мій Улюблений, у Якому Моє благовоління, — Його слухайте!” — Це повторення слів, сказаних під час Хрещення Ісуса на Йордані. Таким чином, Преображення стає другим Богоявленням, у якому знову об’являється Пресвята Трійця: Син — у славі, Отець — у голосі, Дух Святий — у світлій хмарі.
Церква вчить, що Преображення сталося незадовго до Хресних страждань, щоб утвердити віру учнів, показати їм, що шлях на Голгофу веде до слави Воскресіння. Тому і в нашому житті важливо пам’ятати: страждання — не кінець, а шлях до преображення, до спасіння. Як Христос йшов до слави через хрест, так і ми покликані нести свій хрест, щоб в Ньому преобразитися.
Це свято має й аскетичний вимір: Преображення сталося на горі, в тиші молитви. Лише у піднесенні над суєтою світу, у молитовному зосередженні, можливе споглядання Божої слави. Лише той, хто піднімається на свою «духовну гору», може зустріти Бога в світлі благодаті.
Але світло Фавору — не лише подія минулого. За свідченням отців Церкви, особливо святого Григорія Палами, Фаворське світло — це нетварне Божественне світло, яким Бог просвічує і нині тих, хто очищає серце і живе у Христі. Це світло не фізичне, а духовне, доступне святим, і кожному, хто живе в покаянні та любові.
Нехай Преображення Господнє буде для нас не лише святом, але і нагадуванням про наше високе покликання — стати новими людьми у Христі. Пам’ятаймо, що, беручи участь у Святих Тайнах, ми самі просвітлюємося тим світлом, яке побачили апостоли на Фаворі.
Молімо Господа, щоб Він преобразив і нас — грішних і недостойних — і дав сили йти за Ним дорогою святості, любові та спасіння. Амінь.
Клірик Свято-Іллінського храму м. Луцьк
Протоієрей Павло Арестович.
(Луцький центральний благочинний округ)
