Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Дорогі браття і сестри, сьогодні ми святкуємо день, коли серце кожного православного українця особливо звернене до Почаєва — до тої гори, яка стала місцем зустрічі неба і землі. Ми вшановуємо чудотворну Почаївську ікону Божої Матері — образ, який крізь століття є свідченням живої присутності Богородиці на нашій землі.
Історія цієї ікони починається ще в XVI столітті. В 1559 році грецький митрополит Неофіт, проїжджаючи через Волинь, зупинився в родині благочестивої Анни Гойської. Саме їй, на знак вдячності, він подарував ікону Божої Матері — ту саму, що пізніше стане відомою на увесь світ. Анна Гойська зберігала цю ікону у своїй домівці, і невдовзі перед нею сталося перше чудо — зцілення її рідного брата, сліпого з народження. Він прозрів — і серце родини, серце громади, наповнилося страхом Божим і любов’ю.
З того часу ікону перенесли на Почаївську гору, де згодом постав монастир. Саме тут, на цьому місці, Богородиця з’явилася ченцям і залишила слід Своєї стопи у камені, з якого і донині витікає джерело — святе, цілюще. Скільки сліз тут було пролито, скільки молитов вознесено, скільки сердець отримали втіху і надію! Почаїв став місцем, де зцілюються не лише тіла, а передусім — душі.
Згодом були інші чудеса: у 1675 році під час турецького нападу, коли здавалось, що монастир загине, Богородиця сама з’явилася над стінами лаври — з ангелами й святителем Миколаєм. Вороги в страху тікали, а монастир залишився цілим. Це не легенда — це живий досвід нашої Церкви. Досвід Божої Матері, яка не просто молиться за нас — Вона захищає нас.
Дорогі мої, ми сьогодні молимось перед Її іконою не як до історичного образу, а як до Живої. До Тієї, що бачить нас, чує нас, плаче разом з нами за Україну, за наші родини, за наших дітей. І сьогодні, як і тоді, Вона каже: “Не бійтеся. Я з вами.”
Скільки наших людей сьогодні звертаються до Неї: у лікарнях, в окопах, у тимчасових домівках на чужині… А Вона — всюди. І в Почаєві, і в маленькому храмі на Волині, і в серці мами, яка молиться за сина.
Сьогодні, як ніколи, важливо знову відкрити в собі любов до Матері Божої. Не просто традицію, а живу віру. Бо коли в серці живе Марія — тоді все стає на своє місце.
Молімося ж сьогодні щиро, гаряче. Подякуймо за захист, за кожне зцілення, за кожну відповідь. І скажімо:
Пресвята Богородице, спаси нас!
Амінь.
протоієрей Валентин Марчук,
настоятель Свято-Миколаївського храму Луцька
(Луцьке центральне благочиння)
