22 C
Lutsk
Четвер, 24 Вересень, 2020
Основи православ'я

Про важливість та значення молитви

«Ні про що не журіться, а в усьому молитвою і благанням з подякою відкривайте прохання ваші перед Богом» (Філ.4.6).

Молитва є Божим даром для нас. Коли ми молимося, то не ми щось даємо Богові, але приймаємо те, що Бог нам дарує – привілей і здатність спілкуватися і говорити з Самим Богом.
Молитва це звернення розуму і думок до Бога; молитися — значить стояти своїм розумом перед Богом, невідхильно мисленно дивитися на Нього і бесідувати з Ним у благоговійному страсі та упованні.

Визначення молитви

Прп. Іоанн Ліствичник пише: «Молитва, за якістю своєю, є перебування і з’єднання людини з Богом; по дії ж, вона є затвердження миру, примирення з Богом, мати і разом дочка сліз, умилостивлення про гріхи, міст для переходу спокус, стіна, що захищає від скорботи, сокрушає брані, справа Ангелів, їжа усіх безтілесних, майбутні веселощі, нескінченне роблення, джерело доброчесностей, винуватиця дарувань, невидиме преуспіння, їжа душі, просвіта розуму, сокира відчаю, вказівка надії, знищення печалі, багатство ченців, скарб безмовників, приборкання гніву, дзеркало духовного зростання, пізнання преуспіння, виявлення душевного влаштування, провісник майбутньої подяки, знамення слави. Молитва тому, що істинно молиться є суд, судилище і престол Судді раніше страшного суду» (Ліств.28:1).

Священне Писання про молитву

«Пробув всю ніч у молитві до Бога» (Лк. 6:12).

«А вранці, вставши вдосвіта, вийшов і пішов у безлюдне місце, і там молився» (Мк. 1:35).

«І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! якщо можливо, хай обмине Мене чаша ця; втім не як Я хочу, але як Ти» (Мф. 26:39).

«Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам.

Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють.

Чи ж є між вами хтось такий, що, коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь?

Або коли попросить рибу, дасть йому гадюку?

Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять» (Мф.7.7-11)..

«Будьте постійні в молитві, пильнуючи в ній з подякою» (Кол. 4:2).

«Наближаються до Мене люди ці устами своїми, і шанують Мене язиком, а серце їхнє далеко від Мене» (Мф. 15:8).

Важливість молитви

Схимонах Силуан: «Світ стоїть молитвою. І коли ослабне молитва, тоді світ загине».

Протоієрей Валентин Свенцицький: «Людина, що молиться і не молиться, – це люди двох різних світів».

Святитель Феофан Затворник: «Молитва – барометр духовного життя».

Протоієрей Павел Флоренський: «Молитва – це вдихання в себе благодаті Божої».

Святий прав. Іоан Кронштадський: «Молитва по книзі показує віддаленість людини від Бога».

Суть молитви

Як пояснює святитель Феофан Затворник, що не слова Богові потрібні, а серце, молитвослов’я призначені, щоб серце живити. Молитва без почуттів – викидень мертвий. Як говорить російське народне прислів’я: «Усяк хреститься – та не всяк молиться». Необхідно обов’язково укладати розум в слова молитви. Тобто слова молитви необхідно говорити з увагою і розумінням.

Як готувати себе до молитви

«Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам.

Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють.

Чи ж є між вами хтось такий, що, коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь?

Або коли попросить рибу, дасть йому гадюку?

Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять»(Мф.7.7-11)..

«Будьте постійні в молитві, пильнуючи в ній з подякою» (Кол. 4:2).

«Наближаються до Мене люди ці устами своїми, і шанують Мене язиком, а серце їхнє далеко від Мене» (Мф. 15:8).

Важливість молитви

Схимонах Силуан: «Світ стоїть молитвою. І коли ослабне молитва, тоді світ загине».

Протоієрей Валентин Свенцицький: «Людина, що молиться і не молиться, – це люди двох різних світів».

Святитель Феофан Затворник: «Молитва – барометр духовного життя».

Протоієрей Павел Флоренський: «Молитва – це вдихання в себе благодаті Божої».

Святий прав. Іоан Кронштадський: «Молитва по книзі показує віддаленість людини від Бога».

Як готувати себе до молитви

Як говорить російське народне прислів’я: «Плохо молиться, когда на уме двоится». Тому необхідно берегти себе від зовнішніх вражень, особливо від ЗМІ. Молитва – перша справа нашого життя і приступати до неї потрібно, як до першої справи. Тому, передусім для особистої молитви дуже важлива самотність і навколишня тиша. За цих умов найлегше може бути досягнута зосередженість в молитві і повнота відданності їй і розуму і серця. Тому вранішню молитву краще всього здійснювати, доки у будинку всі ще сплять. Неможлива також тепла молитва при обтяженому шлунку. Тому святі отці і рекомендують їсти завжди не досхочу, але «залишити місце для Духа Святого».

Святитель Феофан Затворник пише: «На молитві добре стояти в струнку, не розпускаючи ліниво і безтурботно членів і тримаючи усіх їх в деякій напрузі. Молитва нерозлучна з поклонами. Поклони – слід внутрішньої молитви».
На молитві стояти, як на суді, чекаючи вироку: «Ввійди або відійди».

Повідав деякий учень про свого духовного отця: «Одного разу ми здійснювали правило. Я читав псалми і пропустив одне слово, не звернувши на це уваги. Коли ми закінчили службу, старець сказав мені: «Я, здійснюючи моє служіння, уявляю собі, що переді мною горить вогонь, тому розум мій не може відхилитися направо або наліво. Де ж був твій розум, коли ти пропустив слово псалма? Хіба ти не знаєш, що, молячись, ти стоїш перед Богом і говориш Богові?»

Умова успішної молитви

У світі немає нічого важчого за молитву. Тому молитися треба уважно, без розсіяності, неквапливо, супроводжуючи слова думками і почуттями. Ніколи не треба залишати молитви, якщо молитва не виходить, в цьому випадку необхідно примушувати себе. Дуже важливі короткі молитви, оскільки на них легше зосередитися. Святитель Феофан Затворник радить іноді всі вечірні молитви замінювати молитвою святителя Іоана Златоуста (у молитвослові, в молитвах на сон грядущим №7), яка складається з 24 коротких молитов, повторюючи їх по декілька разів.

Про домашнє молитовне правило

При молитві необхідно дотримуватися наступних правил:

1) усіляко уникати формальності;
2) читати співучо;
3) всяке слово вимовляти в думці і в почутті;
4) для молитви виділити постійний відрізок часу;
5) передумати і пережити молитви заздалегідь;
6) переривати молитву своїми проханнями;
7) зупинятися на благоговійному почутті;
8) необхідно вміти скорочувати правило, щоб не квапитися;
9) треба завчати молитви напам’ять;
10) самому складати молитви зі Священного Писання.

Як зробити молитву потребою

Молитву можна зробити потребою тільки через працю, не жаліючи себе. Адже ця праця найголовніша в житті. В кінці кожної своєї молитви необхідно віддавати себе у волю Божу: «Не як я хочу, але як Ти». На молитві треба пам’ятати, що ми не пенсію просимо, а милостиню.

Один єпископ, згадуючи свою молодість, розповідав, що після того, як він подав милостиню одній жебрачці, вона вирішила навчити його молитві. Жебрачка йому порадила розмовляти з Богом, як з найближчою людиною, довіряти Йому все. Коли людина так молитиметься, Бог поступово стане близьким Другом на все життя.

Сходинки в молитві

Всі новоначальні повинні, безумовно, практикувати усну – гласну молитву. Молитва «про себе», або «розумова (умная)», – як називають її св. отці, – це молитва досконалих, і у новоначальних може допускатися лише у присутності інших.

Перший ступінь у новоначальних у цій молитовній праці християн являється молитва усна, коли християнин, кажучи слова молитви, не може ще впоратися з неуважністю думки.
Коли християнин досягає другого ступеня – молитви розуму, тоді розум має вже здатність до зосередженості і цілком уловлює сенс вимовних молитвословій, а серце поступово починає переживати слова молитви.

Третім ступенем є молитва сердечна, або духовна, – коли не лише розум бере участь в молитві, але і серце глибоко переживає ті почуття, які відповідають вкладеним у молитву думкам.

Періоди в молитві

Перший період – це період благодатної молитви; зазвичай він буває у новоначальних. Сам Бог допомагає новому трудівникові на духовній ниві і утішає його молитовною теплотою і розчуленням. Молитва йде легко, невимушено і тому новоначальні мають схильність все більш і більш збільшувати свої “правила” і кількість поклонів.

Але ось настає другий період. Господь дав скуштувати солодощі молитви новоначальному і хоче, щоб той потрудився сам, без Його допомоги. Благодать віднімається і все змінюється: небо немов закривається і стає глухим до всіх молінь.

Третій період – період знову благодатної, теплої, не розсіяної молитви, коли Господь знову перебуває в серці того, хто молиться благодатними розрадами, нагороджуючи його за перемогу над спокусами.

Сила молитви

Про силу молитви, глибоку віру свідчить випадок, який описується в книзі архім. Херувима «Сучасні старці гори Афон». Одне грецьке село Вултиста розташоване близько Григоріатської обителі звернулося за допомогою старців монастиря переживаючи страшну біду. Вони просили, щоб їм «…прислали благочестивого священика і святині.

Цю низинну частину країни вразило страшне нещастя. Незліченні армії саранчі робили неймовірне опустошення, вони загрожували знищити буквально все.

Рада братії вирішила негайно надати допомогу. Приготовили святі мощі, серед яких були і мощі преподобномучениці Анастасії Римлянини. В монастирі не було більш благочестивого ієромонаха, ніж отець Афанасій для посилки туди. А він, що звик до слухняності, простерся ниць перед отцем Ігуменом для благословення, помолився, отримав благословення від отців і відправився назустріч стихійному лиху в село.

Коли прибув отець Афанасій у Вултисту, то відчув біль побачивши лихо, що заподіюється хмарами саранчі. Жителі села, що страждали, благали Бога виявити до них милосердя – другої надії у них не було. Вони радісно вітали посланника з монастиря, шанобливо цілували святі мощі і руку ієромонаха Афону, який відразу справив на них велике враження.

“Отець, благай Бога, щоб Він зробив диво”, – слізно просили вони.

Зволікати було неможливо. Озброєний силою своєї віри, отець Афанасій надів єпитрахиль і почав окропляти все святою водою. З ним разом молилися святі, чиї мощі він приніс. Таку кількість разів за своє життя він виявляв послух Богу, невже зараз Бог не прислухається до його старанних благань? У мертвому мовчанні, яке охопило безліч християн, що тремтіли, ясно чувся твердий і величний голос отця Афанасія:
“Не вражай землю
Ні виноградник, ні сад
Ні дерево, чи плодоносне, чи безплідне
Ні листочок зелений.Але йди, розлучися з нашою землею”.
Жителі села хрестилися, отець Афанасій обходив поля зі святими мощами.

Люди знемагали від страху і невідання. Надія на допомогу зі Святого Афону була їх останньою надією: що може зробити цей Ієромонах зі своїми святинями і молитвами? Але дуже скоро відчай їх перетворився в гучне тріумфування.

Отець Афанасій продовжував обходити зі святими мощами поля, як раптом полчища сарани, немов гнані якоюсь невидимою силою, почали зніматися і відлітати геть. А незабаром після цього море поблизу змінилося до невпізнання, засипане мільйонами сарани, що потонула. Місцевість була врятована від жахливого лиха. Ніколи раніше не знали ті місця такого тріумфування, сліз радості, такого цілування рук, що послідували за цим.

Але не в силах ми описати те, що відбувалося декількома днями пізніше в гавані Григоріатської обителі. Братія зустрічала отця Афанасія блискучою процесією, з небувалим надхненням, з кадилами і хоругвами. Вони приймали його, немов римляни римського генерала, що повертався з тріумфом в Рим після перемоги над варварами. І навіть сьогодні, через багато десятиліть, отці згадують все ще про ту подію із сльозами на очах від надміру почуттів.(архім. Херувим. «Сучасні старці гори Афон». с.78-79)

Великий старець преп. Амвросій Оптинський мав розумно-сердечну молитву . Ця молитва ставила його іноді поза законами природи.

Так, наприклад, під час молитви він відділявся від землі. Його келейники сподобилися бачити це. Останнім часом батюшка був хворий і ввесь час напівлежав в ліжку, так що не міг ходити в церкву. Всі служби, окрім літургії, здійснювалися у нього в келії. Одного дня здійснювали всенощну. Батюшка, як завжди, напівлежав. Один келейник стояв попереду біля ікони і читав, а інший – позаду батюшки. Раптом він бачить, що отець Амвросій сідає на ліжку, потім піднімається на десять вершків, відділяється від ліжка і молиться в повітрі. Вжахнувся келейник, але перебував у мовчанні. Коли прийшла його черга читати, то інший, вставши на місце першого, сподобився того ж бачення. Коли закінчили службу і келейники пішли до себе, то один сказав іншому. – Ти бачив?- Так. – Що ж ти бачив? – Бачив, що батюшка відірвався від ліжка і молився на повітрі. – Ну, значить, це правда, а то я подумав, що мені тільки це здається.

Отже, під кінець можна зауважити, що християнин, який не молиться взагалі, або час-до-часу звертається до молитви, не перебуває «у Христі» та «Божій волі», і не може сподіватися, що Бог стане для нього «місцем захисту» у сприятливий або скрутний час (пор. Пс. 91), а також без молитви не можливо будувати нормальне християнське життя…

Протоієрей Олександр Кратюк 

Вас може зацікавити

Андріїв день: Чого категорично не можна робити в день пам’яті Андрія Первозванного

Редактор Головний

Про суть посту: навіщо ми постимо

Редактор Головний

22 травня Церква святкує перенесення мощей святителя Миколая із Мир Лікійських в Барі: що потрібно знати про цей день

Редактор Головний