У Неділю 13-ту після Пʼятидесятниці, під час Божественної літургії, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звернувся до пастви з проповіддю на тему сьогоднішнього євангельського зачала, котре містило в собі притчу про злих виноградарів.
Притча про злих виноградарів розповідає про господаря, який насадив виноградник, огородив його і доручив доглядати за ним виноградарям. Коли настав час збирати врожай, він посилав до них своїх слуг, щоб забрати свою частину плодів. Але виноградарі жорстоко побили одного слугу, другого убили, а третього закидали камінням. Господар посилав до них і інших слуг, але і з ними вони вчинили так само. Нарешті, він вирішив послати до них свого єдиного сина, вважаючи, що до нього вони поставляться з повагою. Але, побачивши сина, виноградарі сказали один одному: «Це спадкоємець! Ходімо, уб’ємо його і заволодіємо його спадщиною!» Вони схопили сина, вивели за виноградник і вбили. За цілком справедливою логікою слухачів цієї притчі, до яких Господь поставив питання про долю таких виноградарів, господар виноградника «злочинців цих віддасть злій смерті, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які будуть віддавати йому плоди у свій час» (див.: Мф. 21:33–42).
За словами Блаженнішого владики, виноградник або Царство Боже на землі — це Свята Церква, яка як спільнота вірних існувала навіть у старозавітні часи.
«У Старому Завіті пророки, праведники, послані Богом, приходили і нагадували людям, що вони мають увійти в Царство Боже і для цього їм слід жити в огорожі, яка відділяє людину від гріхів, пороків і пристрастей, але цих пророків схоплювали, мучили, побивали камінням», — зауважив Предстоятель.
Врешті, Господь послав Свого Єдинородного Сина, Який прийшов, щоб закликати людей до покаяння і вічного життя. Але і Його не прийняли: «Вивели за виноградник і вбили», — як сказано в притчі. Так і сталося: Спасителя розіп’яли поза стінами Єрусалима.
Після відкинення Христа іудейським народом, Царство Боже — тобто Церква — було передане всім народам землі. «Церква Христова сьогодні охоплює людей різних національностей, культур, кольору шкіри. Її двері відкриті для кожного, хто прагне спасіння, хто хоче увійти в Царство Боже», — сказав Першосвятитель.
Разом із тим, Архіпастир нагадав: Господь очікує, що кожен, хто живе в Церкві, буде приносити добрі духовні плоди.
«Апостол Павло говорить про ці плоди: любов, радість, мир, довготерпіння, благість, милосердя, віра, лагідність, стриманість (Гал. 5:22–23). Ці плоди ми маємо приносити в час свій, тобто коли, що потрібно. Бувають обставини, коли ми повинні проявити миролюбність, і ми повинні її проявити; є такі часи, коли слід проявити довготерпіння, і людина повинна проявити це довготерпіння; коли необхідно проявити чистоту віри, віруючому необхідно показати цю чистоту і її триматися», — зазначив Блаженніший Митрополит Онуфрій та додав, що найголовнішим із цих плодів є любов, адже любов — це суть людського життя, Сам Господь є Любов.
«Любов є життя і без любові немає життя. Ідеться не про плотську любов, а про любов духовну, про любов до Бога і до ближнього, про жертовну любов», — наголосив Першоієрарх.
За його словами, цей духовний плід ми повинні проявляти завжди.
На завершення Його Блаженство закликав вірян, перебуваючи в лоні Святої Церкви, приносити добрі плоди на землі, щоб через це могти стати у вічності гідними членами Церкви Небесної, де не буде кінця радості, миру і блаженству.
