16.1 C
Lutsk
Неділя, 27 Вересень, 2020
Основи православ'я

Православна Церква вшановує пам’ять прп. Олексія Голосіївського

Праведність – найшвидші крила, які підносять від землі на Небо
Преподобний Єфрем Сирін

24 березня до Голосіївської Свято-Покровської пустині приходить величезна кількість віруючих та паломників. У цей день Українська Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Олексія Київського, Голосіївського.

Господь Свого обранця чудесним чином направив у монастир. Преподобний Олексій Голосіївський (1840 – 1917), у миру Володимир Іванович Шепелєв, від народження був німим. Але коли Володимиру було 12 років, на Великдень сталося чудо: після того, як митрополит Філарет тричі звернувся до хлопчика зі словами «Христос Воскрес», юнак відповів «Воістину Воскрес».

І ось маючи 13 років від народження, отримавши благословення владики Філарета та материнський дозвіл, Володимир вступив до Києво-Печерської Лаври. Спочатку він ніс послух безпосередньо біля митрополита Філарета та під його керівництвом одержав чудову домашню освіту, пізніше був прийнятий послушником Лаври. А у 1872 році прийняв постриг, намісник Лаври назвав Володимира Олексієм на честь Олексія, чоловіка Божого. У тому ж році висвячений у сан ієродиякона, у 1875 році – на ієромонаха.

Отець Олексій ніс послух духовника при різних храмах Лаври. На сповідь до святого стікалися люди зі всієї України, з Петербурга, Москви, з Уралу, Кавказу, із Сибіру.

Не вимагаючи від духовних дітей відсікання волі і повної слухняності, Олексій впливав на життя своєї пастви насамперед своєю молитвою.

Духовне керівництво святого було перейнято любов’ю до розкаюваного. Не вимагаючи від духовних дітей відсікання волі і повної слухняності, Олексій впливав на життя своєї пастви насамперед своєю молитвою. Саме як полум’яний молитовник він був відомий.

Ніщо не утримувало відвідувачів: ні холод, ні спека, ні дощ, ні сніг. До преподобного Олексія йшли і літом, і зимою, і ранньою весною, і пізньою осінню. У келії преподобного Олексія можна було зустріти і священиків, і ченців, і мирян. До старця приходили і багаті і бідні, і знатні і не знатні, й учені і неосвічені. Але найбільше у келії преподобного можна було побачити бідняків, яких живив він не одним словом Божим, але й хлібом насущним.

Отець Олексій всіх однаково приймав, всіх прагнув приголубити, кожному чим-небудь допомогти. І дійсно, він допомагав стражденним людям. У келію його люди входили засмучені, з похмурими лицями, схвильовані, а виходили спокійними, зі сльозами радості на очах.

Старець Олексій мав дар провидності, він передбачав майбутнє, бачив справжній душевний настрій людей, осягав їх минуле життя. Але свою прозорливість він не проявляв безцільно, при будь-якій нагоді. Прозорливість свою преподобний Олексій використовував більшою мірою тоді, коли хотів підтримати слабку людину або вказати правильний шлях тому, хто заблукав, викрити грішника чи попередити про небезпеку.

Преподобний нікого не відпускав від себе без повчання. Повчання його були короткі, але завжди виразні і відповідали саме на конкретні духовні запити людей, які приходили до нього.

Шанування Олексія почалося відразу після смерті святого, могила його була місцем паломництва й у найважчі роки гонінь. У 1993 році були знайдені мощі святого Олексія, які знаходяться нині в храмі відновленого Голосіївського монастиря.

Джерело 

Вас може зацікавити

Частіше повторюй про себе: “Я нічого не знаю і не вмію”. Бо твій дар – насправді не твій

Редактор Головний

Архім. Андрій (Конанос): Не знаходь постійно виправдань

Редактор Головний

Що таке артос, яке його значення

Редактор Головний