Сповідь повинна служити виключно справі примирення людини, яка згрішила, з Богом.
Потрібно розділяти сповідь і духовну бесіду, а також не вторгатися безцеремонно в область подружніх відносин.
«Пастирська увага – це в першу чергу здатність слухати і розуміти людину, а саме втрата цієї здатності сьогодні, можна сказати, є прикметою часу. Не уперше в зв’язку з цим доводиться говорити про необхідність розділяти сповідь і духовну бесіду, тим більше якщо така бесіда ведеться під час звершення богослужіння. Крім того, навіть досвідчені й поважні священики бувають схильні неприпустимо розширювати місце сповіді в церковному житті й наділяти її функціями, які абсолютно не можуть бути їй властиві».
«Сповідь повинна служити виключно справі примирення людини, яка згрішила, з Богом».
«Неприпустимо робити її засобом дізнання або нагляду, психотерапії, подолання конфліктів і чого б то не було іще. Священик, який слухає сповідь, повинен в цей момент, так би мовити, відкласти від себе всі функції – наставника, керівника, друга, співрозмовника – всі, крім однієї: свідка людського покаяння».
Простір таїнства сповіді «не повинен ставати місцем для задоволення інтересу до чужого життя».
«Особливо хотів би попередити наших пастирів про неприпустимість надмірного інтересу до гріхів проти 7-ї заповіді. Потрібно довіряти вільному свідченню совісті людини й берегти крихкий сосуд людського цнотливості – вона ж і так піддається занадто багатьом випробуванням у наші дні. Хтось, можливо, вважає, що немає і не може бути заборонених тем на сповіді, але насправді вони є, особливо у тій сфері, яка є місцем виключної компетенції чоловіка і дружини, справою внутрішнього життя їхнього союзу. У цю область ніхто не повинен втручатися – безцеремонне втручання неминуче зашкодить, а вилікувати нанесену рану, на жаль, буває дуже важко».
Необхідно дотримуватися «розумної відстороненості й дотримання тієї дистанції у спілкуванні з паствою, що дозволяє священикові вільно звіщати людям Божу правду, не будучи пов’язаним умовностями звичайних земних взаємин між людьми».
«Наявність деякої дистанції захистить і від виникнення у відносинах пастиря і пастви непотрібних пристрастей і залежностей особистого характеру, які, як ми знаємо, здатні затьмарити церковне життя і навіть привести до краху в вірі (див. 1 Тим. 1:19)»
