Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Великий піст, дорогі браття і сестри, це особливий період в нашому житті, коли ми намагаємося відкрити своє серце для Бога, стараємося виправити своє життя борючись із гріхом.
І коли половина Великого посту пройдена, Церква Христова вшановує Хрест Господній, як джерело духовної сили, яка подається нам від Господа. Преподобний Іоанн Дамаскін говорить: “Як мандрівник, стомлений тривалою подорожжю, відпочиває під розлогим, тінистим деревом, так і християни, звершуючи духовну подорож у Небесний Єрусалим – до Пасхи Господньої, на половині свого шляху втішаються Древом Хресним, щоб під його тінню набратися сил для подальшої подорожі”. Дивлячись на хрест Господній, ми бачимо любов Божу, яка спасла людей з неволі гріха, адже, Бог Всевидющий, знаючи життя кожної людини, її гріхи і провини, всерівно полюбив нас, і розп’явся за нас. “Бог доказав Свою любов до нас тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками” (Рим. 5:8), і ця любов спонукає нас любити один одного.
В піснеспівах церковних ми чуємо, як Церква прославляє Хрест Господній говорячи: “Хрест – хранитель всієї Вселенної; Хрест – краса Церкви; Хрест вірних основа” (світилен Хрестопоклонної неділі). І в сьогоднішньому читанні євангельському ми чули, дорогі браття і сестри, як Господь покликав народ та учнів своїх і промовив до них: “Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною” (Мк 8:34). Господь нікого не примушує слідувати за Ним, ніколи не порушує свободу людини, а смиренно закликає нас прийняти Його. Він є Пастир Добрий, що стоїть біля дверей нашого серця і чекає, коли ми відчинемо його.
Що ж означає зректися самого себе?
Зректися себе, тобто покинути гріховний спосіб життя, відкинути своє его, свою гординю, адже бути християнином – це не просто благодать, яка подається з неба, а також постійна наполеглива праця над удосконаленням своєї душі.
Згідно слів Спасителя, ми маємо взяти свій життєвий хрест і йти за Ним та без нарікання терпеливо переносити всі негаразди і випробування, які трапляються у нашому житті, чи то хвороби, зрада близьких, ненависть та несправедливість від оточуючих нас людей. Бо коли ми впадаємо у відчай, засуджуємо чи ображаємо ближніх, то тоді залишаємо свій хрест, а Господь каже: “терпінням вашим спасайте душі ваші” (Лк. 21:19), “хто ж витерпить до кінця, той спасеться”(Мф. 24:13). Тому хрест, перед яким ми поклоняємося у цю хрестопоклонну неділю, і який ми несемо у своєму житті є шляхом до вдосконалення та спасіння.
Отже, дорогі браття і сестри, ми маємо бути уважними до голосу Господнього та слідувати по стопам Спасителя вузькою, але твердою і надійною стежкою, прокладеною Ним до життя вічного. Амінь.
Ієрей Сергій Панасюк
клірик Хрестовоздвиженського храму
м. Луцьк (район Теремно)
(Луцький кафедральний округ)
