Завдання в тому, щоб людина з усього мала користь для духовної боротьби. Потрібно навчитися здобувати внутрішню безмовність. Включаючи в роботу правильний помисел, треба дістати користь і з шуму. Найголовніше – правильне ставлення до того, що відбувається. Всьому потрібно протиставляти добрі помисли. Якщо серед шуму домогтися внутрішньої безмовності, то це має чималу ціну. А якщо хтось не може набути внутрішньої безмовності, перебуваючи серед зовнішньої суєти, то він не заспокоїться, навіть перебуваючи у зовні безмовних умовах. Коли до людини приходить внутрішня безмовність, то в неї замовкає все всередині, і ніщо її не турбує. Якщо ж для того, щоб досягти зовнішньої безмовності, людина хоче потрапити в умови безмовності, то, потрапивши в них, вона буде хапати ціпок і вдень розганяти коників-стрибунців, а вночі – шакалів, щоб ті її не турбували. Тобто вона буде проганяти те, що буде збирати для неї диявол. А як ви думали? Чим, по-вашому, займається диявол? Він намагається зашкодити нам, чим тільки можна – аж поки не покладе нас на лопатки.
В якомусь скиті жили два стареньких ченці. Вони купили собі віслюка з дзвіночком на шиї. А молодий чернець, що жив неподалік від них, мав прихильність до безмовного життя. Він дратувався від дзенькоту дзвіночка, говорив, що ченцям у скиті заборонено тримати віслюків, і, як доказ, наводив усі канонічні правила, які тільки міг відшукати! Інші скитські ченці казали, що дзвіночок їм не заважає. «Послухай-но,- сказав я молодому ісихасту,- адже ці старенькі ченці не докучають нам з тобою різними проханнями, а за допомогою віслюка обслуговують себе самі. Нам цього мало? А уявляєш, якби у віслюка не було дзвіночка, і він загубився би? Адже йти його розшукувати довелося б тоді нам! І ми ще скаржимося?» Не маючи добрих помислів, не беручи з усього духовної користі, ми не процвітаємо, навіть живучи поруч зі святими. Наприклад, потрапив я у військову частину. Ну то що ж -сигнал солдатської сурми буде для мене замість монастирського дзвону, а автомат нагадуватиме про духовну зброю проти диявола. Якщо ж ми не витягнемо з усього духовну користь, то навіть дзвін буде завдавати нам неспокою. Або з усього витягнемо користь ми, або ж цим скористається диявол. Неспокійна людина навіть у пустелю перенесе своє неспокійне «я». Спочатку душа повинна набувати внутрішню безмовність, перебуваючи серед зовнішньої суєти. Здобувши її, вона зможе мовчати і тоді, коли вийде зі світу для безмовності.