Пастернак якось сказав: «Всі люди, послані нам – це наше відображення. І послані вони для того, щоб ми, дивлячись на цих людей, виправляли свої помилки, і коли ми їх виправляємо, ці люди або теж змінюються, або йдуть з нашого життя».
Люди, що нам зустрілися – це завжди наше відображення.
Ми, дійсно, бачимо в інших те, що є в нас самих. Якщо засуджуємо людину за якусь провину, потрібно задуматися, чи не здійснюємо ми те, за що засуджуємо, самі. Можливо, не на практиці, а в думках, але ми собі дозволяємо подібне.
Кожна послана в наше життя людина – це можливість побачити себе і свої пристрасті з боку. Часом важко відстежити у себе якусь рису і нам спеціально посилаються люди з аналогічною проблемою.
Коли ми поборемо за допомогою Божою ту чи іншу пристрасть, ми перестанемо її помічати і в оточуючих, як мінімум перестанемо гостро і різко реагувати на неї, з’явиться поблажливість і співчуття. Поки ж нас гризе якийсь гріх, його видно в інших і дратує.
Змінись сам і світ зміниться навколо тебе – золоте правило світобудови. Змінюючись і вдосконалюючись, ми змінюємо навколо себе світ, змінюються і люди, що оточують нас, або зовсім зникають з нашого життя.
