В епоху криз та воєн звичайні життєві норми часто йдуть на другий план. А на перший виходять інстинкти та найбільш актуальним може стати сам факт виживання в екстремальних умовах.
Але чи це стосується духовного життя? На жаль так.
Найпростіший приклад. Як тільки пробігає чутка про нестачу того чи іншого продукту, як у магазинів миттєво вишиковуються черги. Народ скуповує все, що можна у величезній кількості, навіть не думаючи про тих, кому не дістанеться, аби дісталося їм самим. Але ж не дістанеться найбеззахиснішим – тим самим пенсіонерам.
Інший приклад, коли з напливом біженців піднімають орендну плату на орендоване житло. Нажитися на ближньому в екстремальній ситуації вже практично перестало вважатися чимось не лише гріховним, а й за світськими заходами – поганим. І таких прикладів, на жаль, чимало – найрізноманітніших. Особливо це помітно на тлі самовідданості, з якою інші люди підтримують один одного. І все ж таки для менш благородної поведінки шукають і знаходять виправдання – «важкий час».
Але згадаймо історію, особливо перших років існування Церкви Христової. Це був час гонінь, що практично не припинялися. Християн піддавали переслідуванням, їх заарештовували, допитували, катували, жорстоко стратили. Кожне богослужіння, хоч і таємне, могло закінчитися облавою. І хіба це якось змінило ставлення до духовного життя перших християн? Звичайно, ні!
Адже саме у горнилі випробувань виковується справжня віра. Згадаймо і житійну літературу. Основні подвиги віри здійснювалися святими саме під час особистих чи загальних випробувань, не в мирному затишному спокої, а в діяльній боротьбі з обставинами, спокусами, ворогами духовними і, зрештою, з самим собою.
То чому ж зараз, ми, християни XXI століття, можемо припустити думку, що важкі обставини, що спіткали нас нині, нібито дають нам право не дотримуватися заповідей, думати лише про власні інтереси на шкоду інтересам ближніх, відкласти духовне життя «на потім», «до найкращих часів»?
Навпаки – саме зараз не на словах, а на ділі ми можемо і маємо проявити себе. Показати, що віра наша не просто слова, адже справжня віра проявляється через добрі думки, добрі слова та добрі справи. «Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва», – говорить апостол (Як. 2:26).
Записала Наталя Горошкова
