Похвала може зміцнити і втішити людину, а може завдати їй шкоди.

Розуміння, чи потрібно хвалити чи не варто, залежить від нашої залученості до конкретної людини.

Якщо ми переживаємо за когось, думаємо про його порятунок, то, безсумнівно, молимося про нього. Наша щира молитва – це прохання до Бога, щоб Він Сам визначив, що і як краще.

Важливо відкинути особисте розуміння і сприйняття, вони можуть бути помилковими. Слід налаштуватися на Боже керівництво і волю. Тільки тоді наші думки і душа заспокояться на правильному рішенні.

Існує народна приказка: «хто хвалить, той з ніг валить». І в ній є зерно мудрості. Дійсно, зайва похвальба підігріває гординю і марнославство. Людина починає вважати себе вище і краще за інших, щасливіше, розумніше, думає, що вона сама творець свого життя, сама всього домагається. Але насправді це не так.

Без Божої волі жоден волос не впаде з нашої голови, нікчемна порошинка не пролетить без Його дозволу.

У тих випадках, коли людина може перекручено сприйняти схвалення і компліменти, подумати щось собі, возвеличитися над іншими, хвалити не варто.

Але якщо людина потребує підтримки, в теплому слові, уваги, без цього вона чахне і втрачається, то необхідно її підтримати, похвалити, відзначити сильні сторони.

Безумовно, немає універсальних порад. У кожній ситуації завжди є свої нюанси і особливості. Для того щоб допомагати ближнім, потрібно, перш за все, молитися про них, і тоді Господь направить і дасть вірне рішення, потрібне і корисне.

Не треба сподіватися на себе, потрібно сподіватися на Бога і Його мудрість. Ми тільки вчимося любити, а Він і є любов від початку і до кінця століття.