Розповідь про клірика Волинської єпархії УПЦ, який отримав поранення на фронті, а зараз проходить реабілітацію та мріє знову повернутися до храму
Клірик Волинської єпархії УПЦ 26-річний священник Сергій Заболотний отримав важке поранення на фронті у ніч Різдва Христового 7 січня 2025 року. Ворожий дрон прилетів у саме місце, де знаходилися українські військові.
На щастя, обійшлося без жертв, щоправда кілька бійців отримали важкі осколкові поранення. Внаслідок поранення священник з Волині отримав важкі пошкодження руки, ніг та спини. А ще від пережитого втратив мову…
Останній час отець Сергій Заболотний опікувався православною громадою села Шклинь на Горохівщині. Село невеличке, утім після переведення місцевого храму до ПЦУ, релігійна громада Української Православної Церкви з дозволу сільського самоврядування молилася у тимчасовому пристосованому приміщенні колишньої їдальні.
Жодних законних підстав не йти на фронт у нього не було, тож, коли отримав повістку, ухилятися отець Сергій не став, єдине – дуже просив все таки зважити на сан священника і не давати йому в руки автомат.
З липня по жовтень отець пройшов спеціальне військове навчання, після закінчення якого священника разом з іншими захисниками України вже відправили на ротацію у зону бойових дій.
Матушка зізнається, кожна жінка, у якої чоловік на фронті, зрозуміє її стан у моменти виходу на бойові позиції. Немає тоді ні сну, ні апетиту, нічого не миле, бо ж чекаєш навіть не дзвінок, а маленьке повідомлення зі словом “живий”.
У ніч на 7 січня, коли в православних велике свято Різдва Христового, отець Сергій не мав виходити на позиції. Усе сталося спонтанно. “Це і насторожило, – зізнається дружина священника. – Адже раніше такого не було. Кожне бойове завдання заздалегідь обговорювалося чи планувалося.
Батюшка попереджав, що може бути не на зв’язку кілька днів. Але цього разу серце особливо тривожилося, ніби передчувало якусь біду”.
“У мене саме мала бути відпустка, тож я собі і так планувала поїхати до нього на свята. Коли ж 6 січня отримала дзвінок: нас терміново відправляють на “нуль”… Новина ця певною мірою ошелешила. Цілий день на роботі не знаходила собі місця. Наступного дня, у день свята Різдва Христового, ми з мамою були у храмі. І свято, таке гарне богослужіння, і прошу у Бога, щоб усе обійшлося – а на душі один не спокій. Після служби ми ще повернулися додому, а десь близько обіду ротний написав, що батюшка отримав поранення руки і ноги”.
Військові перебували на позиції, коли поряд з ними впав ворожий російський дрон. Внаслідок вибуху бійці отримали важкі осколкові поранення тіла.
Уже після евакуації священник найперше написав тещі: “Мамо, ви навіть собі не уявляєте, як у той момент мені хотілося жити”…
Згодом медики виявили в отця Сергія посттравматичну невропатію правого малогомілкового нерва із глибоким пораненням стопи. Внаслідок цього він не відчуває ногу та не може ходити без допоміжних засобів. Кілька уламків травмували руку та спину. Окрім того, у священника діагностували посттравматичну німоту. Нині завдяки сучасним технологіям батюшка спілкується через спеціальні програми у телефоні, де набираєш текст, а програма його озвучує.
Про своє поранення каже: що його життя врятувала молитва – 90-ий псалом – яка була написана на плиті бронежилета.
Нині священник проходить тривалу реабілітацію. До того мав операції з видалення уламків в Харкові та Львові. Медики обнадіюють, що рани загояться, а мова повернеться. Потрібний лише час…
“Організм внаслідок пережитого стресу ніби закрився, тому і мова втратилась. Кажуть, кілька місяців – це ще дуже мало, щоб відновитися. Тому зараз вчимося жити по-новому і приймати те, що є”, – продовжує розмову матінка Дарина.
Особливу підтримку родина священника отримує від парафіян і знайомих священників. Не було, певно, і дня, щоб хтось не зателефонував, не запитав, як батюшка. Люди переживають, підтримують і чекають. А парафію обслуговує інший священник.
Слова підтримки отцю Сергію висловив і керуючий єпархією митрополит Волинський і Луцький Нафанаїл. Моляться за священника і його одужання в багатьох храмах єпархії.
За найбільш втішними прогнозами медиків, реабілітація та відновлення може тривати щонайменше рік. Утім, усі надії батюшка покладає на Господа та просить якомога швидше знову стати біля Престолу Божого. Адже запевняє: найбільше на фронті не вистачало богослужінь та Святого Причастя.
Любов МАКСИМЧУК
