15.3 C
Lutsk
Четвер, 22 Квітень, 2021
Основи православ'я Публікації

Коли говориш про Бога, не грай у театр, – архім. Андрій (Конанос)

Коли ти говориш про Бога, говори тільки те, що знаєш на власному досвіді. Не торгуй маскою. Не грай в театр. Не прикидайся тим, ким ти не є. Хто ти? Нормальна людина. Хіба не так? Як і всі інші. Зі своїми пристрастями, помилками, слабкостями, похіттю, любовними захопленнями, людським ставленням…

Іноді ми думаємо, що як тільки увійшли до Церкви, все змінилося. Автоматично. Запевняю, що в глибині твоєї особистості нічого магічно не змінилося. Важкий характер не змінюється, навіть якщо ти увійшов у святе місце. Насправді відбувається щось інше. Щось оманливе. Ось тут і пастка. Пояснюю: входячи до Церкви свідомо, ти вже тягнеш із собою свої пристрасті. Вони не зникають, але перетворюються. І ти помиляєшся. Відмовляєшся від пробіжок на стадіоні, нічних прогулянок і різних зловживань. Але пристрасть всіх цих бід не викорінюєш. Не так просто позбутися пристрасті. Це не сорочка, яку зняв, кинув у брудні речі – і все скінчено. Пристрасть стала твоєю звичкою.

Вона оманлива: мирська пристрасть трансформується і перетворюється на пристрасть християнську. Ось чому немає нічого незвичайного в тому, що ти бачив, як хтось раніше відвідував стадіон, розбивав вікна або сварився і бився з іншими (крики, зло, непорозуміння) та став духовною людиною, навіть фанатиком церковного служіння під церковним приводом і церковною обгорткою. Про багатьох говорять: «Ходить до церкви, але з ним неможливо домовитися. З ним одні тільки нерви. Яким був раніше, таким і залишився! Нічого не змінилося». Що не змінилося? Основні риси його характеру. З ними так легко не впораєшся, тому що ти всього лише увійшов до Церкви і став християнином.

Потрібно щиро подивитися на ситуацію і прийняти її. Гнів все ще є в мені. Як і нерви. Тепер вони стали християнськими нервами. Я нервую з духовних причин, через різні священні теми, які стали новим засобом моїх пристрастей. Якщо ти чесний і витривалий, то приймеш цю істину. Ти не святий і нічим не відрізняєшся від інших. Ти така ж людина, як і всі інші. З усіма наслідками, що випливають.

Це глибоко відчував святий Паїсій. Одного разу він плив на кораблі з Дафні в Урануполіс. Один із братів побачив, що Паїсій сидить з подорожуючими на палубі, і сказав старцеві: «Геронда, йдіть сюди, сядемо десь скраю. Не треба з мирськими». І святий відповів йому: «Навіщо, дитя моє, мені сідати в іншому місці? Що втратимо, якщо сядемо тут з нашими братами? Хіба ми відрізняємося від мирських людей або краще їх? Або у нас є якась чеснота, щоб її берегти? Те, що у інших, то і у нас. Просто ми віддаємося різним вадам і проявляємо слабкості по-різному. Ми не сваримося через світські проблеми, але обговорюємо, чи правильно проходила служба сьогодні». Ми всі однакові…

З книги о. Андрія (Конаноса) «У шлюбі є свої складнощі…»
Переклад Сергія Рудька

Вас може зацікавити

Нерадіння про дітей є найбільшим з усіх гріхів! – Поради свт. Феофана, які принесуть користь духовному життю

Редактор Головний

Безцінні думки Святителя Феофана Затворника, які вказують шлях до спасіння

Редактор Головний

Для чого поминальні суботи під час Великого посту?

Редактор Головний