Вже кілька тижнів світ бентежать новини.
Ті події і глибокі хвилювання, які ми спостерігаємо зараз на світовій арені, напевно не є якоюсь тимчасовою кризою. Можливо, за своїми масштабами їх можна буде порівняти лише з падінням атеїстичної радянської системи понад тридцять років тому.
Тому багато людей сьогодні дивляться в майбутнє з тривогою, інші — з надією. І всі наші особисті проблеми здаються дрібними і незначними в порівнянні з тими величезними зрушеннями, які зараз шокують світову спільноту і ще будуть вражати.
Перехідні часи випробовують усіх на міцність. Тим часом саме в цей період, як не парадоксально, найбільш вразливі ті, хто ще зовсім недавно вважав себе всемогутнім і невразливим перед хвилею криз.
Говорячи про блаженство убогих духом, голодних, плачучих і переслідуваних, Господь тут же вимовляє страшні слова: «Та горе вам, багатії, бо ви вже маєте вашу втіху. Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні. Горе вам, котрі смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати» (Лк. 6:24–25).
І це абсолютно справедливо, адже ті, хто покладається на сильних світу цього, на впливові глобальні структури, роблять себе їхніми заручниками і часто поділяють їхню долю.
У той же час прості віруючі люди, які покладають свої надії тільки на Господа, легше переживають всі катастрофи.
Для занепалого світу завжди значущі сильні, впливові та багаті. А для Бога важливі всі люди – навіть найменші і незначні з точки зору різних «світових лідерів».
Це вселяє в серця віруючих велику надію. Адже якими б не були ми зараз принижені, переслідувані та пригноблювані, врешті-решт правда переможе. І настане час, коли «Він обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю, – вже більше не буде, тому що перше минулося (Об’явлення. 21:4).
Митрополит Антоній (Паканич)
