9.6 C
Lutsk
П’ятниця, 29 Березень, 2024
Інтерв’ю

Діти та комп’ютер: чи існує життя без інтернету?

Як вберегти своїх дітей від негативної інформації, радить прот. Григорій Крижанівський, батько чотирьох дітей.

– У якому віці дітей можна пускати до комп’ютера? 

– Коли дітям нудно або вони не зайняті, то хочуть розваг. В інтернеті є маса згубної інформації, яка розбещує дитячі душі. Тому я вважаю, що інтернет повинен бути доступний дитині з того віку, коли вона може критично аналізувати переглянуті матеріали.

– Який це вік? 

– У кожної дитини це індивідуально.

– Небезпечна інформація не тільки в інтернеті. Вона всюди: напівоголені тіла на плакатах у місті…

– Треба пояснити, що це зло. Треба говорити про те, що світ лежить у злі. Не треба підмінювати понять: мовляв, тьотя не має що їсти, саме тому вона пішла фотографуватися. Треба говорити, що це збоченці. Варто використовувати певні терміни.

– Зрозуміло, але виходить, що навколо одні тоді збоченці. Ось тільки тато, отець Григорій та ще кілька людей хороші… 

– Не треба говорити дитині, що хтось хороший чи поганий. Треба так: ти ось це добре зробив, а ось це погано. Усі хороші.

– Правильно, але ж вони дивляться, що навколо більшість робить погано. 

– Кінець світу не за горами. І від того, як ти, синочку, себе поводиш, залежить, як скоро він настане. Твій особистий та загальносвітовий. Тобто, чим більше ти заповідей Господніх дотримуєшся, тим більше шансів, що ми побачимо твоїх дітей та наших внуків. Але якщо ти будеш розбещуватися, то ми не побачимо ні того, ні іншого.
Мій син у трирічному віці підійшов до дружини та запитав: “Мамо, а де моя смерть?” Вона сказала: “Зараз тато прийде і розкаже”.

– Ну і що Ви розповіли? 

– Світ проповідує, що смерть – це страшна стара, скелет якийсь. Ні, смерть – це Ангел з прекрасним обличчя. А діти насправді природно не бояться смерті.

–Тому що вони ближче до Бога? 

– Христос каже, щоб не забороняли дітям приходити до Нього. Тому що їх Ангели Божі бачать обличчя. Відстань – це умовність, звичайно. Вони ближче до Бога та благодаттю володіють. Господь дає їм більше благодаті, щоб змужніти, зрости. Тому діток треба від усього берегти. Відключати, зрештою, інтернет. І самому ж не піддаватися цій пристрасті. Бути для своїх дітей прикладом, постійно займати їх якоюсь справою.

– А якщо у мене вся робота з комп’ютером, в інтернеті? І моя дитина це бачить? Інтернет, певною мірою, як ніж: можна хліб порізати, а можна і зарізати. 

– Я вважаю, що інтернет не як ніж. Він перестає бути таким. Так, можна говорити, що телевізор – це корисна штука, передач інформації, візуальної та аудіо. Але, на жаль, сьогодні він переповнений негативом. Тобто винахід сам собою є нейтральним, але він стовідсотково використовується як зло. Скільки там православної інформації? Три відсотка? Адже все це можна отримати і з допомоги книг, і через відеозаписи. Особисто я проти інтернету і не навчаю своїх дітей користуватися комп’ютером. Хоча я володію десятипальцевим способом набору наосліп, я програміст, магістр комп’ютерних систем, але вважаю, що дітям набагато важливіше навчитися малювати, писати, рахувати. Моя дитина може, якщо їй відкрити сторінку, на пауза натискати, одну клавішу – пробіл, пауза та відтворення. Нічого іншого вона вибрати не може. Якщо вона це зробить, я її покараю.

– Не може фізично?

– Не доз-во-ля-єть-ся. На самоплив пускати не можна ні в якому разі.

– А якщо вас немає вдома? Мама контролює? 

– У мене четверо дітей, і вони ніколи самі вдома не залишаються. Можна і пристрій забрати.

– А як же телефон? Сьогодні у всіх поголовно смартфони, айфони. 

– Телефон можна, з кнопками. А смартфони – десь ближче до шістнадцяти. Тому що до цього віки діти вже у друзів подивляться все на телефоні. Треба читати, дуже багато читати. Або слухати аудіокниги.

– Ставите і дітям? 

– Звичайно, ставлю. Я вже дітям ввечері не можу читати, відразу засинаю.

– Книга нападає на вас…

– Включаю житіє святих. Діти: “Тату, це ти для себе ввімкнув”. Я говорю: “Усі будуть слухати це. Або ж ідіть на вулицю у сніжки грати!”
З дітьми треба займатися постійно. Вони – найцінніший капітал, який у нас є. І наш капітал повинен бути якісним, стійким. А цнотливість – це безцінна властивість. Треба розвивати бажання та навички обробки інформації у дитини, а також вольові навички. Займіть дітей спортом, малюванням, ліпкою, класичними науками: літературою, математикою. Усе інше прикладеться, Господь не залишить своїх чад, так ще і визначить ті умови, де це все може показати себе. До речі, на роботі кого ми більше всього цінуємо?! Відповідальних, вольових, чесних, принципових, здатних навчатися, терпіти. Хіба не так?!

Спілкувалася Наталія Горошкова

Переклад з рос. Любові Максимчук

Джерело 

Вас може зацікавити

Мета кожної поїздки – завезти одних людей, а привезти їх вже іншими, – голова паломницького відділу єпархії прот. Богдан Линник

Редактор Головний

Чому не можна займатися рукоділлям на свято

prvadmin

Про розпис кафедрального собору не могли навіть мріяти….

Редактор Головний