80-е правило VI Вселенського Собору говорить: «Якщо хто, єпископ, чи пресвітер, чи диякон, чи хто-небудь з сопричислених до кліру, чи мирянин, не маючи ніякої нагальної потреби, чи перешкоди, якою б надовго усунутий був від своєї церкви, але перебуваючи в місті, у три неділі упродовж трьох тижнів не прийде на церковні зібрання: то клірик нехай буде вивержений із кліру, а мирянин нехай буде віддалений від спілкування».
Таким чином, зазначеним правилом фактично забороняються у священнослужінні (миряни ж відлучаються від євхаристійного спілкування) ті клірики, які без поважної причини пропустили богослужіння протягом трьох тижнів поспіль. Подібні заходи, між іншим, містяться і в інших правилах, як, наприклад, 8-му і 9-му Апостольських правилах, 2-му правилі Антіохійського собору, а також у 11-му правилі Сардикійського собору.
Чому такі серйозні заходи вживаються на адресу тих православних (як священнослужителів, так і мирян), які не брали участь в Євхаристії протягом трьох тижнів? Тому що Євхаристія – найголовніше Таїнство Православної Церкви. Євхаристія – це осередок і основа духовного життя кожного істинного православного християнина. Євхаристія – це прилучення до Пречистого Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, завдяки яким ми стаємо причасниками безсмертя і вічного життя.
І якщо ми добровільно не бажаємо брати участь у цьому Таїнстві, якщо ми не прагнемо якомога частіше ставати «співтілесниками» нашого Бога і Спасителя, значить і до Його Церкви ми маємо тільки, так би мовити, опосередковане відношення.
У Євхаристії Христос пропонує нам не просто якусь благодать – Він пропонує нам Самого Себе, і якщо ми відмовляємося від такої пропозиції, значить і сама Церква нам не потрібна. Її буття не має для нас ніякого сенсу. Іншими словами, відмовляючись брати участь в Євхаристії, ми самі себе відлучаємо від Христа і Його Церкви. А наведені нами вище церковні правила лише констатують нашу самоізоляцію від Христа як якийсь факт.
Доцент Київської духовної академії Андрій Музольф.
