Ми віримо в Бога – Пресвяту Трійцю, звертаємося у молитвах до Нього, але не завжди розуміємо як може три Особи бути одним Богом. Іноді в нашу свідомість підкрадається думка дізнатися про Таємницю Святої Трійці, яка нескінченно перевершує нашу здатність пізнавати.
У Старозавітні часи людям було відомо лише про існування Єдиного Бога, віру в якого свято зберігали давні євреї. Проте вже у Старому Завіті ми зустрічаємо деякі натяки на множинність Осіб у Бозі. Наприклад, перед створенням людини Бог говорить, ніби радившись з кимось: «Створимо людину за образом Нашим і за подобою Нашою» (Буття 1:26).
З ким може Він радитись, якщо не з Самим Собою? У момент спорудження вавилонської вежі Господь каже: «Зійдемо і змішаємо їхню мову, так щоб один не розумів мови іншого» (Бут. 11:7). І лише після пришестя Христа Бог відкрився людям як Трійця.
Вчення про Трійцю не є винаходом богословів – це богооткровенна істина. У момент Хрещення Ісуса Христа Бог вперше з усією ясністю виявляє Себе світові як Єдність у трьох Особах: «Коли ж хрестився весь народ, і Ісус, хрестившись, молився – відкрилося небо, і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і був голос із небес, що казав: Ти Син Мій улюблений, у Тобі Моє благовоління» (Лк. 3:21–22).
Голос Отця чути з небес, Син стоїть у водах Йордану, Дух сходить на Сина. Ісус Христос багато разів говорив про Свою єдність з Отцем, про те, що Він посланий у світ Ним, називав Себе Син Його (Ін. 6–8).
Перед розп’яттям у прощальній розмові з учнями Господь каже: І Я вблагаю Отця, і дасть вам іншого Утішителя, нехай буде з вами повік, Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; а ви знаєте Його, бо Він з вами перебуває, і в вас буде (Ін 14:16, 17).
У цих коротких словах вже є таємниця Трійці — Син звертається до Отця, Отець посилає Духа. Так ми дізнаємося, що Бог є Єдиним по суті і троїчним у Особах.
Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий – Єдиний і один Бог, пізнаваний у трьох рівнославних, рівновеликих, що не зливаються між Собою, але й нероздільних у єдиній Істоті, Особах (Іпостасях).
Як же Господь Бог може бути одночасно Один і Трійця?
Не слід забувати, що до Бога незастосовні звичні для нас земні виміри, у тому числі категорія числа. Адже можна обчислювати лише предмети, розділені простором, часом і силами. А між Особами Святої Трійці немає жодного проміжку, нічого вставного, ніякого перетину чи поділу. Божественна Трійця є абсолютною єдністю.
Таємниця троїчності Бога недоступна людському розуму. Для часткового з’ясування догмату про Пресвяту Трійцю святі отці вдавалися до різних аналогій, використовуючи приклади з буття тварного світу.
Наприклад, сонце, його світло та тепло. Як сонце не можна уявити без народжуваного ним світла і тепла, що виходить від нього, так і в Єдинотроїчному Бозі розрізняємо Бога Отця, Сина, що предвічно народжується від Отця і Святого Духа, що сходить від Отця.
Для роз’яснення таємниці Святої Трійці святі отці вказували і на людську душу, яка є Образом Божим. Святитель Ігнатій Брянчанінов пояснює так: «Розум наш – образ Отця; слово наше (невимовне слово ми зазвичай називаємо думкою) – образ Сина; дух – образ Святого Духа. Як у Трійці-Бозі три Особи незлитно і нероздільно складають одну Божественну Істоту, так у трійці-людині три особи становлять одну істоту, не змішуючись між собою, не зливаючись в одну особу, не поділяючись на три істоти.
Розум наш народив і не перестає народжувати думку, думка, народившись, не перестає знову народжуватися і водночас перебуває народженою, потаємною в умі. Розум без думки існувати не може, і думка – без розуму. Початок одного неодмінно є і початок іншого; існування розуму є неодмінно і існування думки. Так само дух наш виходить з розуму і сприяє думці. Тому всяка думка має свій дух, кожен спосіб мислення має свій окремий дух, кожна книга має свій власний дух. Не може думка бути без духу, існування однієї неодмінно супроводжується існуванням іншого. У існуванні того й іншого є існування розуму».
Чим відрізняються Особи Троїчного Бога?
Будучи єдиними за природою, Особи Святої Трійці відрізняються лише особистими властивостями: ненародженість у Отця, народження – у Сина, сходження у Святого Духа. Отець – безначальний, не створений, не народжений; Син – предвічно (позачасно) народжений від Отця; Святий Дух – вічно виходить від Отця.
Особисті властивості Сина і Св. Духа вказані в Символі віри: «від Отця, народженого перед усіма віками», «що від Отця виходить». «Народження» і «сходження» неможливо мислити ні як одноразовий акт, ні як деякий протяжний у часі процес, оскільки Божество існує поза часом. Самі терміни: «народження», «сходження», які відкриває нам Святе Письмо, є лише вказівкою на таємниче спілкування Божественних Облич, це лише недосконалі образи їхнього невимовного спілкування. Як каже св. Іоанн Дамаскін, «образ народження і образ сходження для нас незбагненний».
У Бозі три Особи, три «Я». Але аналогія людських осіб тут не застосовна, Особи поєднуються не зливаючись, але взаємно проникаючи так, що не існують один поза одним. Особи Пресвятої Трійці перебувають у постійному взаємному спілкуванні між Собою: Отець перебуває в Сині та Св. Дусі; Син в Отці та Св. Дусі; Дух Святий в Отці та Сині (Ін.14:10).
Три Особи, мають:
- одну волю (бажання та волевиявлення),
- одну силу,
- одна дію: будь-яка дія Бога єдина – від Отця через Сина у Святому Дусі. Єдність дії щодо Бога слід розуміти не як якусь суму трьох взаємо-солідарних дій Осіб, а як буквальну, сувору єдність. Ця дія завжди є правосудною, милосердною, святою.
Отець – джерело буття Сина і Св. Духа
Отець (будучи безпочатковим) є єдиним початком, джерелом у Святій Трійці: Він вічно народжує Сина і вічно зводить Святого Духа. Син і Святий Дух одночасно сягають Отця як однієї причини, при цьому походження Сина і Духа не залежить від волі Отця. Слово і Дух, за образним виразом святого Іринея Ліонського, є «дві руки» Отця. Бог єдиний не тільки тому, що Його природа єдина, але й тому, що до єдиної особи сходять ті Особи, що з Нього.
Отець не має більшої влади і честі, ніж Син і Святий Дух.
Вчення про Святу Трійцю – основа християнства
За словами свт. Григорія Богослова, догмат про Святу Трійцю є найважливішим із усіх християнських догматів. Св. Афанасій Олександрійський визначає саму християнську віру як віру «в незмінну, досконалу та блаженну Трійцю».
Всі догмати християнства покояться на вченні про Бога єдиного по суті і троїчного в Особах, Трійці Єдиносущній та Нероздільній. Вчення про Пресвяту Трійцю є найвищою метою богослов’я, оскільки пізнати таємницю Пресвятої Трійці в її повноті означає ввійти в Божественне життя.
Християнське вчення про Святу Трійцю є вчення про Божественний Розум (Отець), Божественне Слово (Син) і Божественний Дух (Святий Дух) – Трьох Божественних Осіб, які мають єдину і нероздільну Божественну Істоту.
Кожна Особа святої Трійці володіє всемогутністю, всюдиприсутністю, досконалою святістю, найвищою свободою, є нествореною і незалежною від чогось створеного, нетварна, вічна. Кожна Особа несе у Собі всі властивості Божества. Вчення про три Особи в Бозі означає, що стосунки Божественних Осіб для кожної Особи є троїстими. Неможливо уявити собі одну з Божественних Іпостасей без того, щоб одразу не існували дві Інші.
Отець є Отцем лише у співвідношенні з Сином і Духом. Що ж до народження Сина і сходження Духа, то одне передбачає інше. Бог є «Розум, Безодня Розуму, Народжувач Слова і через Слово Вивідник Духа, Який Його відкриває», – навчає св. Іоанн Дамаскін.
Отець, Син і Святий Дух – це три повноцінні Особи-персони, кожна з яких має не тільки повноту буття, але й є цілим Богом. Одна Іпостась не є третиною загальної сутності, але вміщує в Себе всю повноту Божественної сутності. Отець є Бог, а не третина Бога, Син також є Бог і Святий Дух теж Бог. Але й усі Три разом не є три Боги, а один Бог. Ми сповідуємо «Отця і Сина і Святого Духа – Трійцю єдиносущну і нероздільну» (з Літургії святителя Іоанна Золотоуста). Тобто три Іпостасі не ділять єдину сутність на три сутності, але й єдина сутність не зливає і не змішує три Іпостасі в одну.
Як пізнати Тайну Троїчності?
Досконало пізнати Тайну Пресвятої Трійці людині самостійно неможливо, оскільки внаслідок гріха її здатність розуміти обмежена. Досвідчене пізнання Троїчності Бога можливе лише у містичному одкровенні за діянням Божественної благодаті і доступне тій людині, серце якої очищене від пристрастей. Чим ближче ми чеснотами наближаємося до Бога, тим чіткіше розуміємо Хто Він. Тобто Бог відкриває нам Себе на стільки, скільки ми здатні сприйняти Істину про Нього.
Святі отці досвідчено споглядали Єдину Трійцю, серед них можна особливо виділити Великих Каппадокійців (Василія Великого, Григорія Богослова, Григорія Ніського), свт. Григорія Паламу, прп. Симеона Нового Богослова, прп. Серафима Саровського, прп. Олександра Свірського, прп. Силуана Афонського.
«Я ще не почав думати про Одиницю, як Трійця освітлює мене Своїм сяйвом. Щойно я почав думати про Трійцю, як Одиниця знову охоплює мене», – свідчить святитель Григорій Богослов.
Чи може християнин звертатися до кожної з трьох Осіб Святої Трійці?
Безсумнівно так. У молитві «Отче наш» ми звертаємося до Отця, в Ісусовій молитві до Сина, у молитві «Царю Небесний, Утішителю» – до Святого Духа. Ким же кожне з Божественних Іпостасей усвідомлює Себе і як нам правильно усвідомлювати наше звернення, щоб не впасти у язичницьке сповідання трьох богів? Божественні Особи не усвідомлюють Себе, як відокремлені Особи.
- Ми звертаємося до Отця, який вічно породжує Сина, виразником якого є Святий Дух, який вічно відходить від Отця.
- Ми звертаємося до Сина, який вічно народжується від Отця, виразником якого є Святий Дух, який завжди виходить від Отця.
- Ми звертаємося до Святого Духа як виразника Сина, який вічно народжується від Отця.
Таким чином, наші молитви не суперечать вченню про єдність і нероздільність Осіб Святої Трійці.
Отже, нам відомо, що Пресвята Трійця є одним неподільним Богом, але троїчним в Особах (Іпостасях). Але це лише найменша частина знань про Таємницю Троїчного Бога.
Для правильного, осмисленого розуміння Святого Євангелія, апостольських послань, змісту Книг Старого Завіту, Хресної Жертви нам належить глибше осягнути вчення про Святу Трійцю. Однак, поряд із цим, ми також повинні працювати над собою. І чим старанніше ми очищатимемо своє серце від гріхів і пристрастей, тим більше будемо здатними прийняти істину про неї від Духа Святого.
