1.1 C
Lutsk
Середа, 3 Березень, 2021
Творіння святих отців

Чому вчить нас Христове Преображення?

Просиш ти, щоб я тобі ще розказав про спасительні дії Спасителя нашого Іісуса. Добре… Добре нам у тому б повчитися. Подорожуючими є ми, батьківщина наша не на землі; землю, як шлях, переходимо, і все земне на землі залишаємо, і єдиними душами звідси відходимо. Заради цього про це і думаємо та турбуємося, що душі нашій корисно, і з нею невід’ємно відходить, і в батьківщину входить.

Спаситель наш сказав апостолам, що Йому слід у Єрусалимі постраждати та вмерти за спасіння наше, за певний час до страждань взяв з Собою трьох апостолів – Петра, Іакова та Іоанна – і звів їх на гору високу, де перед ними преобразився: і обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло. І ось з’явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли з Ним. Ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся! (Мф. 17: 2-5). Апостоли, які чули голос цей, впали до землі, злякавшись цього.

По-перше, цією спасительною дією показав Господь апостолам, що Він є Отче сіяння, Бог і Господь, і Цар слави, хоча і покрився смиренним для людини образом: видимим образом явився як Людина, подібна іншим, але всередині – Бог є. Апостоли спочатку бачили славу Його від справ дивних, але тут побачили славу Його вже очима своїми, коли показалося їм лице Його як сонце, і ризи… яко світло, що свідчить: і бачачи славу Його, славу як Єдинородженого від Отця (Ін. 1: 14). Показалась слава Христова від справ Його, яких ніхто, окрім Бога, не може творити. Але тут явилась слава Його Божественна, образом видимим, коли просвітилось лице Його, Божественне як сонце, і ризи блистіли як світло, про що і голос Отчий говорив.

По-друге, показав, що Він з волі іде на страждання, яке передбачав. Тому, хто пізнав, що Він є Бог, Якому все можливо, можна пізнати і те, що й страждання Його вільним є. Бо хто Бога може переконати до страждань, Бога, Який над всіма є, і слову Якого всі повинуються? Єдина любов та милосердя Його до нас, бідних, спонукало Його до цього. А тим самим казав апостолам, щоб вони, бачивши Госпола та Вчителя страждаючого, не спокусились, не забоялись і не відстали від Нього, знаючи, що Він з волі буде страждати, які б це не були страждання. Міг би Він всі злобні дії ворогів Своїх зупинити, але не хоче, бо все хоче перестраждати і перетерпіти, щоб від цього людина, яка буде гинути, отримала спасіння.

По-третє, апостоли, як Спасителя побачили у славі, так і пророків, що з’явилися, причасників тієї слави, побачили. Звідси зрозуміло, що у вічному житті слава святих буде подібна славі Христовій: будуть подібні Йому… і побачать Його, як є (1 Ін. 3: 2). Тут просвітилось лице Христове як сонце: тоді праведниці просвітяться як сонце у Царстві Отця їх (Мф. 13: 43), Яко перемінить тіло нашого смирення, яке стало подібне до славного тіла Його (Флп. 3: 21).

Бачимо ще, яка радість і солодкість там буде. Петро таку радість та солодкість відчув у собі, побачивши славу Божу, що і з гори сходити не захотів, але хотів там і перебувати: І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! (Мф. 17: 4). Тільки частина певної слави Божої, і скільки могли бачити, побачили, але в таку радість та солодкість прийшли; яка ж радість буде там, де вся явиться слава Божа, де побачать Бога лице до лиця! (1 Кор. 13: 12)… Але хто хоче радості та слави іншої учасником бути, тому треба скорботи та наругу Христову тут перетерпіти. З Ним (Христом) страждаємо, але і з Ним прославимось (Рим. 8: 17), багатьма скорботами слід нам увійти в Царство Боже (Діян. 14: 22). Бачиш, що не тільки скорботами, але і багатьма скорботами… ввійти туди належить.

По-четверте, глас інший Отчий: Це є Син Мій Возлюблений, у Ньому ж Моє благовоління: Того послухайте, – не тільки апостолів, але і нас всіх стосується. Тоді говорив Бог з хмари апостолам, але через них і до нас цей голос дійшов; і до нас говорить Бог: Це є Син Мій Возлюблений, у Ньому ж Моє благовоління: Того послухайте! Скільки разів читаємо або чуємо Євангеліє Його святе, стільки разів чуємо голос Сина Божого, що говорить нам, Який ні про що інше нас не повчає, як про спасительний шлях, яким до слави іншої Божої, на горі святій частково показаний, слід всякому іти, хто хоче отримати іншу. І хто слова Божого не слухає, той не людину не слухає, але Самого Бога; і хто слово Боже не слухає і по слову Божому не живе, той Бога не слухає, Який через слово Своє говорить. Послухаємо ж Сина Божого, як повчає нас Небесний Отець, і, залишивши мирські примхи, візьмемо кожен хрест свій, який від Нього накладений буде, і підемо з Ним, бо приведе нас до Небесного Свого Отця; так будемо жити і зрозуміємо; постраждаємо з Ним, щоб і з Ним прославитися; не посоромимося наругу над Ним носити, так і Він не посоромиться нас, коли прийде у славі Своїй. Нехай помяне нас Господь у Царстві Своєму!

Святитель Тихон Задонський

Переклад з рос. Любові Максимчук

Джерело 

 

Вас може зацікавити

Допоки жалітимите тіло, не чекайте нічого доброго! Поради свт. Феофана, які принесуть користь духовному життю

Редактор Головний

«Благословляйте, а не проклинайте…», – прп. Паїсій Святогорець

Редактор Головний

Шукаймо найперше Царства Божого: Безцінні поради свт. Іоанна Златоустого

Редактор Головний