Люди, перебуваючи сьогодні в такому [жахливому] стані, роблять все, що прийде їм до голови. Одні живуть на пігулках, інші – на наркотиках. Щоразу троє-четверо тих, що спокусилися, створюють якусь нову релігію. Але злочинів, нещасних випадків, злодіянь відбувається відносно небагато. Бог допомагає людям. Пам’ятаю, одного разу заблукав до мене в келію один молодець і запитує: “Слухай, у тебе гітари нема?” Мало того, що курить гашиш, мало того, що ляпає язиком, не питаючись, чи хочуть інші його слухати, так ні – подавай йому ще й гітару! Інші втомилися від життя і хочуть накласти на себе руки або ж, вчинивши якесь зло, влаштувати великий тарарам. Мова йде не про тих, у кого ці бажання з’являються у вигляді богохульного помислу, і вони його, цей помисел, проганяють. Зараз ми говоримо про людей, які втомилися від життя і не знають, що їм робити. Один такий сказав мені: “Я хочу, щоб у газетах написали, що я – герой”. Ось таких-от людей деякі і використовують для досягнення своїх негідних цілей. Але – слава Богу! – зла чиниться порівняно небагато.
Незважаючи на те, що ми довели себе до такого стану, Бог не покидає нас напризволяще. Бог оберігає нинішній світ обома руками – тоді як у колишні часи – тільки однією. Сьогодні, коли людину оточує стільки небезпек, Бог оберігає її, немов матір дитину, яка тільки починає ходити. Зараз Христос, Пресвята Богородиця, Святі допомагають нам більше, ніж за старих часів, але ми не розуміємо цього. А до чого дійшов би світ, коли б цієї допомоги не було!.. Більшість людей живуть на піґулках, перебувають у такому стані, що страшно сказати. Один пияк, інший розчарований життям, у третього задурманена голова, четвертий через біль замучений безсонням. І бачиш, як усі ці люди водять машини, гасають на мотоциклах, виконують роботу, пов’язану з ризиком, працюють на небезпечних верстатах. Що, хіба всі вони перебувають в придатному для цього стані? Скільки народу вже давно могло б перекалічитися! Як же оберігає нас Бог, але ми цього не розуміємо…
Пам’ятаю, як колись наші батьки йшли працювати в поле і залишали нас під доглядом сусідки. Ми гралися разом з її дітьми. У ті часи діти були врівноваженими. Сусідка тільки іноді поглядала на нас і продовжувала займатися господарством, а ми тихесенько бавилися. Так само і Христос, Мати Божа, Святі колись тільки наглядали за світом. А сьогодні і Христос, і Божа Матір, і Святі постійно то одного десь підхоплюють, то іншого від чогось стримують, тому що люди зараз неврівноважені. Зараз таке діється, що Боже збав. Все одно, що в якоїсь матері є кілька важких дітей: один – дурненький, другий – косенький, третій – неслух… От і наглядай: і за своїми, та ще і за сусідськими. Один заліз високо й от-от зірветься вниз, другий бере ніж і хоче перерізати собі горло, третій хоче скривдити четвертого… Мати не може розслабитися, не стуляє очей, стежить за ними, а діти не розуміють її тривоги. Так і світ не розуміє того, що Бог допомагає йому. Якби Бог не допомагав, то з такою кількістю сучасної небезпечної техніки світ давно б весь перекалічився. Але [на щастя] у нас є захисники: Отець – Бог, наша Мати – Пресвята Богородиця, наші брати і сестри – Святі й Ангели.
Наскільки ж велика ненависть диявола до роду людського! Яке сильне бажання ворога знищити нас! А ми забуваємо, з ким ведемо війну. Якби ви тільки знали, скільки разів диявол вже обплутував землю своїм хвостом, бажаючи її знищити! Але Бог не дозволяє йому цього, Він руйнує його плани. Бог витягає користь навіть з того зла, яке прагне зробити тангалашка, Він видобуває зі зла велике добро. Диявол зараз розорює землю, але засівати її, в кінцевому підсумку, буде Христос.
Подивіться: адже Благий Бог ніколи не допускає, щоб великі випробовування продовжувалися більше трьох поколінь. Він завжди залишає закваску. Перед Вавилонським полоном ізраїльтяни сховали в порожньому колодязі вогонь від останнього жертвопринесення, щоб потім запалити від нього вогонь для нових жертвопринесень. І дійсно – сімдесят років потому, коли вони повернулися з полону, вогонь для першого жертвопринесення був розпалений від знайденого ними в колодязі.13 В будь-які лихоліття до зла залучаються не всі. Бог зберігає закваску для прийдешніх поколінь. Комуністи й опиралися сімдесят п’ять років, і протрималися сімдесят п’ять років – саме три покоління. А сіоністи, незважаючи на те, що опираються вже стільки років, – не протримаються і сім.
