-1.1 C
Lutsk
Середа, 19 Січень, 2022
Основи православ'я Публікації Творіння святих отців

Архім. Андрій (Конанос): Перебуваючи в церкві, ми так і не навчилися стукати в двері до Христа

Як встановити особистий зв’язок із Богом. 

Благодать Божа живе всередині тебе, а ти віддаєш перевагу постійно бути жебраком з простягнутими руками.

Але не можна залишитися назавжди незрілою дитиною. Не може дитина весь час питати свого вчителя: «Два і два – точно чотири?», «Дитя моє, ти все ще питаєш про два і два? Ти в шостому класі і ставиш питання, що якщо додати два і два, то це буде дорівнювати чотирьом? Примусь себе трохи подумати. Давай! Ти можеш».

Почуття впевненості в собі необхідно на наступному етапі духовного розвитку. Це ступінь дорослішання. Йдеться не про егоїзм. Я маю на увазі слова апостола Павла: «Все можу в Ісусі Христі, Який зміцнює мене». Я можу все за допомогою Христа! Я можу твердо стояти на ногах. У мені живе Христос! І доказом Його живої присутності в мені є саме те, що я можу піти куди завгодно. Але ти ніколи не досягнеш цього ступеня – відчуття всемогутності, яка прихована в благодаті Христовій – адже живеш стійким застоєм і дитинством. Подумай про це: благодать Христа перебуває в тобі, а ти віддаєш перевагу постійно бути жебраком з простягнутими руками. Тобі зручно завжди питати: «Скажіть, отче, що з цим робити? Що мені робити далі? Чого хоче Бог? Яким він бачить мене?» І ти ніколи особисто не почуєш голос Бога всередині себе. Хіба це не незрілість і духовне сковування самого себе?

Читати також: «Іноді треба тупнути ногою і постояти за себе», – архім. Андрій Конанос про насильство, упокорювання і розлучення

Пам’ятаєш, Христос каже, що добрий пастир, добрий пастух кличе своїх овець по імені, і вони знають Його, а Він знає їх: «…І знаю Я Своїх, і Мої Мене знають». Іншими словами, ми знаємо один одного! Ми любимо один одного, ми обіймаємося, ми пов’язані між собою. Питання духовного життя полягає в тому, щоб жити такими особистими відносинами і з Христом. Ти і Христос. Христос і ти. І тоді ти забуваєш мене. І когось іншого. Ти забуваєш всіх. І забуваєш про форми, числа … забуваєш про все і кажеш: «Бог і я». І в якийсь момент відкриваєшся в Бозі, відчуваєш, що ви стаєте цілим, по благодаті, з Його благословення, по Його любові, по Його милості. Це кроки духовного зростання. Я не знаю, коли ми досягнемо цього. Мені поки не вдалося.

Ось чому у нас так багато особистої незахищеності і ми постійно намагаємося з’ясувати, що хтось ще скаже нам про проблеми, які нас турбують. Перебуваючи стільки років у Церкві, ми так і не навчилися стукати в двері до Христа. Тільки «Христос і я». У Церкві, звичайно, але встановивши особистий зв’язок з Ним, скажімо: «Ісусе, поговори зі мною! Я чую тебе. Говори зі мною, я хочу почути Тебе в своїй душі». Це також плоди нашого духовного зростання.

З книги О. Андрія (Конаноса) «У шлюбі є свої складнощі…»

Переклад з новогрецької Сергія Рудька

Вас може зацікавити

Про те, що не потрібно покидати храм до кінця богослужіння

Редактор Головний

Чим сповідь відрізняється від покаяння

Редактор Головний

Святитель Ігнатій (Брянчанінов) – про покаяння

Редактор Головний