| Cедмиця 14 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
|
Прп. Пимена Великого (близько 450). Свт. Осії спов., єп. Кордувійського (359). Свт. Ліверія спов., папи Римського (366). Прп. Пимена Палестинського (близько 602). Мц. Анфіси. Прп. Савви. Прпп. сщмч. Кукші та Пимена посника, Печерських, у Ближніх печерах (після 1114). Сщмч. Михаїла Воскресенського пресвітера і з ним 28-ми мучеників (1918); сщмч. Стефана Нємкова пресвітера і з ним 18-ти мучеників (1918); сщмч. Павла Фокіна пресвітера (1918); сщмчч. Іоанна Лебедєва, Іоанна Cмирнова пресвітерів і прмч. Мефодія (Іванова) (1937); сщмч. Олександра Ціцерова пресвітера (1939); сщмч. Володимира Соколова пресвітера (1940); св. Димитрія Крючкова спов., пресвітера (1952). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: 2Кор. 12:20-13:2 (зач. 196).; Прп.: Гал. 5:22-6:2 (зач. 213). Євангеліє.: Мк. 4:24-34 (зач. 17).; Прп.: Мф. 4:25-5:12 (зач. 10). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Притча про поступове зростання з насіння пшениці зображує стосовно кожної людини поступове зростання потаємного в серці людини, що благодаттю Божою засівається і оберігається, а стосовно людства – поступове збільшення тіла Церкви, або спільноти тих, хто спасається в Господі Іісусі Христі, за чином, встановленим Ним. Цією притчею розв’язується питання: чому донині християнство не всеосяжне? Як людина, кинувши насіння в землю, спить і прокидається, насіння ж проростає і росте саме собою без її відома, так і Господь, поклавши на землі насіння Божественного життя, дав йому свободу розростатися, підпорядкувавши його природному перебігу подій і не силуючи цих останніх; доглядає тільки насіння, сприяє йому в окремих випадках і дає загальний напрямок. Причина цього у свободі людини.
Господь шукає, щоб людина сама себе підкорила Йому, і чекає на схиляння її свободи; справа і триває. Якби все залежало тільки від волі Божої, давно б усі були християнами. Інша думка: тіло Церкви, що твориться, твориться на Небі; із землі надходять тільки матеріали, утворені теж небесними діячами. Слово з Неба проходить землею і привертає тих, хто бажає. Ті, хто послухав і послідував, надходять, як сирцевий матеріал, у лабораторію Божу, у Церкву, і тут переробляються за зразками, що їх з Неба дають. Перероблені, після виходу з цього життя, переходять на Небо і там надходять у будівлю Божу, кожен куди придатний. Це йде безперервно і, отже, справа Божа не стоїть. Загальна переможність християнства і не потрібна для цього. Будівля Божа твориться невидимо.
