Свята першомучениця рівноапостольна Фекла народилася в місті Іконії. Вона була дочкою знатних і багатих батьків і відрізнялася незвичайною красою. У 18 років її заручили з юнаком із авторитетної родини. Почувши проповідь святого апостола Павла про Спасителя, свята Фекла всім серцем полюбила Господа Ісуса Христа і твердо вирішила не вступати в шлюб і присвятити своє життя євангельській проповіді. Мати святої Теклі заперечила наміру дочки і примушувала її вийти заміж за нареченого. Обручник святої Теклі поскаржився правителю міста на апостола Павла, звинувачуючи його в тому, що він відвернув від нього наречену. Правитель кинув святого апостола в темницю. Свята Текля вночі таємно втекла з дому, підкупила тюремних вартових, віддавши їм всі свої золоті прикраси, і проникла до в’язня в темницю. Три дні вона сиділа біля ніг апостола, слухаючи його батьківські повчання. Зникнення Теклі виявили, і всюди були розіслані слуги на пошуки втікачки. Нарешті її знайшли у в’язниці і насильно привели додому.
Суд засудив апостола Павла до вигнання з міста. Святу Теклю знову довго переконували погодитися на шлюб, але вона не змінила свого рішення. Ні сльози матері, ні гнів її, ні погрози правителя не змогли відлучити святу від любові до Небесного Нареченого – Господа Ісуса Христа. Її мати в нестямі зажадала від судді смертного вироку для непокірної дочки, і свята Фекла була засуджена до спалення. Мучениця безтрепетно зійшла на вогнище і осінила себе хресним знаменням. У цей момент їй явився Спаситель, благословляючи на майбутній подвиг, і невимовна радість наповнила її святу душу. Високо здійнялося полум’я багаття, ореолом оточило мученицю і не торкнулося її. Вдарив грім, і сильна злива з градом погасила багаття. Мучителі з переляку розбіглися. Свята Текля, збережена Господом, покинула місто і за допомогою одного юнака-християнина відшукала апостола Павла. Святий апостол і його супутники, серед яких був і святий апостол Варнава, ховалися в печері недалеко від міста, старанно молячись, щоб Господь укріпив святу Теклю в стражданнях. Разом з ними вона пройшла з проповіддю Євангелія до Антіохії. У цьому місті мучениця зазнала переслідувань сановника Олександра, якого теж полонила її краса. Свята Текля відкинула його пропозицію вступити в шлюб і як християнка була засуджена на смерть. Двічі на неї випускали голодних звірів, але вони не чіпали святу діву, покірно лягали біля її ніг і лизали їх. У всіх катуваннях свята мучениця Промислом Божим зберігалася неушкодженою. Нарешті, її прив’язали до двох биків і стали гнати їх в різні боки розпеченими прутами, але міцні мотузки розірвалися, як павутина; бики розбіглися, а свята Текля залишилася неушкодженою. Народ заволав: «Великий Бог християнський!» Сам правитель злякався, зрозумівши нарешті, що святу мученицю оберігає Всесильний Бог, Якому вона служить. Він звелів відпустити Теклю, рабу Божу, на свободу. З благословення апостола Павла, свята Текля поселилася в пустельних околицях Селевкії Ісаврійської і прожила там довгі роки, невпинно проповідуючи Слово Боже, зцілюючи хворих молитвою. Багатьох язичників свята Фекла навернула до Христа; Церква гідно іменує її рівноапостольною. Навіть язичницького жерця, що посягнув на її чистоту, вона, покаравши за зухвалість, привела до Святого Хрещення. Не раз ворог роду людського намагався погубити святу Теклю через засліплених гріхом людей, але сила Божа завжди зберігала вірну рабу Христову.
Коли свята Фекла була вже 90-річною старицею, на неї ополчилися язичницькі волхви за те, що вона безкорисливо лікувала хворих. Вони не могли збагнути, що свята лікує хвороби силою благодаті Христової, і вважали, що нею особливо опікується богиня-діва Артеміда. Із заздрощів до святої Теклі вони підіслали до неї найманців, щоб осквернити святу. Коли переслідувачі були вже зовсім близько, свята Фекла попросила про допомогу до Христа Спасителя, і розступилася гора, і сховала святу діву, наречену Христову. Так віддала душу Господу свята Фекла.
Свята Церква прославляє «першостраждальну» Теклю як ««жен славу, наставницу страдальцев, отверзшую всем мучения пути». З давніх-давен їй присвячувалося багато храмів, один з яких був побудований в Царгороді святим рівноапостольним Костянтином (пам’ять 21 травня). Ім’я святої першомучениці рівноапостольної Фекли, молитвениці про всіх трудників, згадується при постризі жінок в чернецтво.
