| Неділя 1-ша після П’ятидесятниці. Всіх святих. Глас 8 | Посту немає. |
Ікон Божої Матері, йменованих «Пом’якшення злих сердець» і «Непорушна Стіна» (перехідні святкування в Неділю Всіх святих). Третє знайдення чесної глави святого славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Iоанна (близько 850). Мц. Вікторії Єфеської. Сщмч. Ферапонта, єп. Кіпрського (IV). Свт. Інокентія, архієп. Херсонського і Таврійського (1857). Прмц. Єлени (Коробкової) (1938). Прмч. Тавріона (Толоконцева) (1939). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Мф. 28:16-20 (зач. 116).; Лк. 7:17-30 (зач. 31). На літургії: – Апостол: Євр. 11:33-12:2 (зач. 330).; Предтечі: 2Кор. 4:6-15 (зач. 176). Євангеліє.: Мф. 10:32-33,37-38,19:27-30 (зач. 38 – про слідування за Христом). Заговини на Петрів піст.; Предтечі: Мф. 11:2-15 (зач. 40). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Свята Церква кожного дня вшановує пам’ять святих. Але оскільки були угодники Божі, які невідомо подвизалися, не явлені Церкві, то, щоб не залишити і їх без вшанування, свята Церква встановила день, у який прославляє всіх, хто від віків догодив Богові, щоб не залишилося нікого, кого б вона не прославляла. Творити ж це негайно після зішестя Святого Духа узаконила вона тому, що всі святі стали і стають святими благодаттю Святого Духа.
Благодать Святого Духа приносить покаяння і відпущення гріхів, вона ж вводить у боротьбу з пристрастями і похотями і вінчає цей подвиг чистотою і безпристрасністю. І таким чином з’являється нове створіння, придатне для нового неба і нової землі.
Будьмо ревними ж і ми йти слідом святих Божих. Як це робити – вчить нинішнє Євангеліє: воно вимагає небоязливого сповідування віри в Господа, переважної любові до Нього, підняття хреста самозречення і сердечного від усього відсторонення. Покладемо ж початок за цією вказівкою.
«Царствие небесное нýдится, и нýждницы восхищаютъ е»* (Мф. 11:12). “Нудиться” Царство, тобто з нуждою, з працею, зусиллями і тяжкими подвигами досягається; тому і досягає його тільки той, хто веде життя нелегке, подвижницьке. Цим на шляху до Царства заперечується всякого роду втішність. Втіхи всіх сортів віддаляють від Царства, а в нас нині тільки й турбот що про втіхи, зрідка душевні, а більше тілесні: їсти, пити, веселитися, гуляти і розкошувати в усьому.
Царству сказали: “прошу тебе, вибач мене”, хоч і в ньому бенкет, і бенкет царський, якого й на думку нікому не спаде приготувати, та смаки в нас не ті. Що там солодким вважається, те нам гірко; що там приємно, те нам гидко, що там веселить, те нас обтяжує – розійшлися зовсім. І Царство з подвижниками, які здобувають його, відходить від нас. Ми і раді, навіть готові скоріше б прогнати їх, і розмови вже про те заводимо, але лукавий все якось не примудряється це залагодити.
*Переклад церковно-слов’янською залишений тут, тому що саме на ньому базується коментар святителя Феофана. Український переклад: “Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його”.
Святий Іоанн Предтеча посилає учнів своїх запитати Господа: чи Він “Той, Котрий повинен прийти, чи іншого чекати” (Лк. 7:19) треба? Не для себе він так запитував, бо знав точно, Хто Іісус Христос, будучи сповіщений про це з неба, але для учнів. І учні шукали розв’язання цього питання не із співзапитування, а зі щирого бажання знати істину. Таким немає потреби багато говорити; Господь і не говорить, а тільки вказує на те, що було в ту пору Ним здійснено. Божественні справи свідчили про божество Його. Це було так очевидно, що ті, хто запитував, не стали вже більше запитувати. Так і завжди. Сила Божа живе в Церкві; щирий шукач істини негайно відчуває її на дотик і переконується в істині. Це випробуване засвідчення покладає кінець усім питанням і повністю заспокоює. Хто ж не хоче вірити і, втративши віру, починає шукати в Церкві та християнстві не основи віри, а приводів ніби виправдати своє невір’я, тому ніякі вказівки не здаються задовільними. Невір’я ж своє він вважає ґрунтовним, хоч підстави його дріб’язкові й нікчемні. Того хоче його серце – тому все і стерпно.
