| Седмиця 4-та після Пасхи. Преполовіння П’ятидесятниці. Глас 3 | Пісний день. |
Вмч. Георгія Побідоносця (303). Мц. цариці Олександри (303). Мчч. Анатолія і Протолеона (303). Сщмч. Василія Слотвинського ієрея (1919). Сщмч. Іоанна Ансерова пресвітера (1940). Прп. Софії (Хотокуріду) (1974). Іверської ікони Божої Матері (друге знайдення списку ікони у 2012 р.). Моздоцької та Дубенської (Красногірської) (XVII) ікон Божої Матері (перехідні святкування у Преполовіння П’ятидесятниці). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Лк. 12:2-12 (зач. 63). На літургії: – Апостол: Діян. 14:6-18 (зач. 34).; Вмч: Діян. 12:1-11 (зач. 29). Євангеліє.: Ін. 7:14-30 (зач. 26). Цього дня звершується мале освячення води.; Вмч: Ін. 15:17-16:2 (зач. 52). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У Преполовіння чується заклик від імені Господа: “хто спраглий, іди до Мене і пий” (Ін.7:37).
Якщо так, то ходімо всі до Нього. Хто чого б не жадав, тільки б то не противно було духу Господа, неодмінно знайде вдоволення. Ті, хто жадає знання, ідіть до Господа, бо Він – єдине світло, яке істинно просвітлює всяку людину. Спраглі очищення від гріхів і вгамування печіння совісті, ідіть до Господа, бо Він підніс гріхи всього світу на древо і рукописання їх роздер.
Спраглі спокою сердечного, ідіть до Господа; бо Він є скарб, володіння яким змусить вас забути всі поневіряння і знехтувати усіма благами, щоб володіти Ним єдиним. Сила кому потрібна – у Нього вся сила. Чи слава – у Нього слава понад всесвіт. Чи свобода – Він дарувальник істинної свободи. Він вирішить усі наші непорозуміння, розірве пута пристрастей, розвіє всі скорботи і туги, дасть подолати всі перепони, всі спокуси і підступи ворога і вирівняє шлях нашого життя духовного. Підемо ж усі до Господа!
“Не бійтесь тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть; але скажу вам, кого боятися: бійтеся Того, Хто має владу після смерті вкинути в геєну: так, кажу вам, Того бійтеся.” (Лк. 12:4-5). Найбільший у нас страх – смерті. Але Господь каже, що страх Божий має бути вищим за страх смерті. Коли так складуться обставини, що необхідно або втратити життя, або вчинити проти веління страху Божого, – краще помри, але не йди проти страху Божого, бо якщо підеш проти страху Божого, то за смертю тілесною, якої все ж таки не оминути, зустрінеш іншу смерть, яка безмірно страшніша від усіх найстрашніших смертей тілесних. Якби це останнє було завжди в думці, страх Божий не слабшав би в нас і не було б у нас ніяких справ, протилежних страху Божому. Припустимо, що повстають пристрасті. У той час коли вони повстають, совість, оживлена страхом Божим, вимагає йти їм наперекір; відмова вимозі пристрастей здається розставанням із життям, вбиванням тіла. Тому-то, коли відродяться останнього роду тривожні почуття і почнуть хитати совість, поспіши відновити страх Божий і страх суду Божого з його наслідками. Тоді побоювання найстрашнішої смерті прожене побоювання смерті слабшої, і тобі легко буде встояти у вимогах обов’язку і совісті. Ось як виконується те, що сказано у Премудрого: “пам’ятай про твій кінець, і навіки не згрішиш” (Сир.7,39).
