6 серпня, вівторок. Седмиця 7-ма після П’ятидесятниці.
Посту немає.
Мц. Христини (близько 300). Блгвв. кнн. страстотерпців Бориса і Гліба, у Святому Хрещенні Романа і Давида (1015). Прп. Полікарпа, архімандрита Печерського, в Ближніх печерах (1182). Преподобномучеників Мгарських: Амвросія ігумена, Аркадія, Іоанникія, Іони, Іосифа, Никанора, Афанасія, Феофана, Серапіона, Никострата ієромонахів, Іуліана ієродиякона, Іоанникія, Германа, Назарія, Парфенія, Патапія і Доримедонта (1919). Сщмч. Алфея Корбанського диякона (1937); свв. Миколая Понгільського (1942) та Іоанна Калініна (1951) сповв., пресвітерів. Прославлення свт. Георгія, архієп. Могилівського (1993). Знайдення мощей прп. Далмата Ісетського (1994).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Дійшла чутка про справи Господні до Ірода; він при цьому негайно і зробив висновок: це Іоанн воскрес. Чого тільки можна було при цьому подумати! А тим часом він ні про кого не подумав, як тільки про Іоанна. Хто ж це дав такий напрямок його думкам? Совість. Від неї не сховаєш безсовісних справ, суду її нічим не можна виправити. Стративши Іоанна, Ірод привласнював собі право на те, й інші не заперечували такого права, а совість заговорила своє, і слів її не міг він заглушити нічим. Ось йому і бачиться Іоанн.
Скільки знаємо ми подібних оповідей, що совість переслідує грішника і мальовничо змальовує йому предмет і справу гріха так, що він бачить їх навіть зовні! Отже, є в нас голос, який ми повинні визнати не нашим голосом. Чиїм же? Божим. Від кого єство наше, від того й голос. Якщо він Божий, то треба його слухати, бо створіння не сміє перечити Творцеві. Голос цей говорить, що є Бог, що ми від Нього перебуваємо в цілковитій залежності і тому не можемо не плекати в собі побожного страху Божого; маючи ж його, ми маємо виконувати волю Божу, яку совість і вказує.
Усе це становить слово Боже, написане в єстві
нашому, що читається і пропонується нам, і ми бачимо, що люди всіх часів і всіх країн чують це слово і слухають його. Всюди вірують у Бога, всюди слухають совість і сподіваються на майбутнє життя. Це тільки нині якось у моду увійшло не визнавати цих істин. Так чинять натуралісти, природники; отже, природники проповідують протиприродне вчення.
