| Cедмиця 33 після П’ятидесятниці | Посту немає. |
|
Прп. Ксенії Римлянині (V). Мчч. Вавили Сицилійського та учнів його Тимофія і Агапія (III). Прп. Македонія, Сирійського пустельника (близько 420). Перенесення мощей прмч. Анастасія Персіянина (VII). Свт. Герасима Великопермського, Устьвимського (1441). Мч. Іоанна Казанського (1529). Блж. Ксенії Петербурзької (XIX). Мч. Миколая Цикури (1918). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| Утр.: – Мф. 11:27-30 (зач. 43). На літ.: – Ап.: 1Пет. 4:12-5:5 (зач. 62) і за п’ятницю (під зачало): 2Пет. 1:1-10 (зач. 64); Блж.: Гал. 5:22-6:2 (зач. 213). Єв.: Мк. 12:38-44 (зач. 57) і за п’ятницю (під зачало): Мк. 13:1-8 (зач. 58).; Блж.: Лк. 6:17-23 (зач. 24). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року:
Вдовиця поклала в скарбницю (у церковну скриньку) дві лепти (найдрібніші монети); а Господь сказав, що вона поклала більше за всіх, хоча інші клали тоді великі кошти. Що ж дало перевагу її лепті? Настрій, з яким зроблено приношення. Бачиш, яка різниця добродіяння бездушного, за звичаєм, і добродіяння з душею і серцем? Не зовнішні обставини справи дають їй цінність, а внутрішній настрій. Тому буває, що справа видатна у всьому ніякої цінності перед Богом не має, а справа незначна на вигляд високою ціною оцінюється. Що звідси випливає, очевидно. Але не здумай хто нехтувати зовнішнім, замишляючи обмежитися одним внутрішнім. Вдовиця та не отримала б схвалення, якби сказала собі: маю бажання покласти і я, та що робити? Тільки й маю, що дві лепти. Віддам їх —сама ні з чим залишуся. Але як мала бажання, так і зробила, віддавши життя своє в руки Божі. І якби не поклала нічого, ніхто б її не засудив, ні люди, ні Бог. Але тоді вона не виявила б і такої прихильності, яка виділила її з-поміж інших і зробила славною в усьому християнському світі.
