| Седмиця 1-ша після П’ятидесятниці (загальниця). Віддання свята П’ятидесятниці. Глас 7 | Посту немає. |
Прп. Симеона стовпника на Дивній горі (596). Мчч. Мелетія Стратилата, Стефана, Іоанна, Серапіона єгиптянина, Каліника волхва, Феодора і Фавста і з ними 1218-ти воїнів із жінками й дітьми (близько 218). Прп. Вікентія Леринського (до 450). Прп. Никити, стовпника Переяславльського (1186). Прославлення блж. Ксенії Петербурзької (1988). Ржавської (Іржавської) ікони Божої Матері (1572). Явлення чудотворного образа Спаса Нерукотворного в Ярославлі (1612). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: Рим. 1:7-12 (зач. 79 від полу); Прп.: Кол. 3:12-16 (зач. 258). Євангеліє.: Мф. 5:42-48 (зач. 15).; Прп.: Мф. 11:27-30 (зач. 43). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, благословіть тих, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто ображає вас, і за тих, хто вас переслідує” (Мф.5:44). Без любові нікого немає на світі: люблять батьків і рідних, люблять благодійників і покровителів. Але почуття любові до батьків, рідних, покровителів і благодійників є природним і утворюється саме собою в серці; тому й ціни їй (такій любові) не дає Господь.
Справжня ж християнська любов випробовується ставленням до недругів. Не тільки якась легка і випадкова неприємність не повинна погашати нашої любові до інших, а й навіть напад і гоніння, біди і поневіряння, навмисно ворожо заподіяні. Ми повинні не тільки благословляти цих людей, але ще й благодіяти їм і молитися за них. Придивися, чи є в тобі така прихильність до недругів твоїх, і по тому суди, чи є в тобі християнська любов, без якої немає спасіння?
“Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас” (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: “Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе”. І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
