Седмиця 13-та після П’ятидесятниці.
Віддання свята Успіння Пресвятої Богородиці. Мч. Лупа (близько 306).
Сщмч. Іринея, єп. Ліонського (202). Прпп. Євтихія (близько 540) і Флорентія (547). Свт. Каліника, патр. Константинопольського (705). Сщмчч. Єфрема, єп. Селенгинського, Іоанна пресвітера і мч. Миколая (1918); сщмчч. Павла та Іоанна пресвітерів (1937). Прославлення сщмч. Прокопія, архієп. Херсонського (1996). Собор Херсонських святих. Собор Московських святих (перехідне святкування в неділю перед 26 серпня).
Подільської ікони Божої Матері (XVII).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У ЄВАНГЕЛІЇ, ЯКЕ СЬОГОДНІ МИ ЧУЄМО У ХРАМАХ, ЙДЕТЬСЯ ПРО ТЕ, ЩО ГОСПОДЬ ЛЮДЯМ І БІСАМ ЗАБОРОНЯВ ХВАЛИТИ ЙОГО, КОЛИ БУВ НА ЗЕМЛІ, АЛЕ ВИМАГАВ, ЩОБ ВІРУВАЛИ В НЬОГО ТА ВИКОНУВАЛИ ЗАПОВІДІ БОЖІ.
ТАКИЙ ЖЕ ЗАКОН У ГОСПОДА І ТЕПЕР, ТАКИЙ БУДЕ І НА СУДІ: “НЕ ВСЯКИЙ, ХТО ГОВОРИТЬ МЕНІ: ГОСПОДИ! ГОСПОДИ! ВВІЙДЕ У ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ, АЛЕ ТОЙ, ХТО ВИКОНУЄ ВОЛЮ ОТЦЯ МОГО НЕБЕСНОГО” (МФ. 7, 21).
ТОМУ В ЦЕРКВІ ПОЧИНАЮТЬ СПІВАТИ: “СЛАВА В ВИШНІХ БОГУ”, А В КІНЦІ ДОХОДЯТЬ ДО “ЗЦІЛИ ДУШУ МОЮ… НАВЧИ МЕНЕ ТВОРИТИ ВОЛЮ ТВОЮ”. БЕЗ ЦЬОГО НІЯКОЇ ЦІНИ НЕ МАЄ ХВАЛА БОГУ.
ТАК ВОНА ТОДІ І НЕ БУВАЄ ТАКОЮ, ЩО ВИХОДИТЬ З ДУШІ, А ТІЛЬКИ ТАКОЮ, ЩО ВИХОДИТЬ ВІД ЯЗИКА ЧУЖИХ СЛІВ, ТОМУ ГОСПОДЬ І НЕ ЗВЕРТАЄ НА НЕЇ УВАГИ.
ТРЕБА ТАК ВЛАШТУВАЛИ, ЩОБ ІНШІ БАЧИЛИ СПРАВИ І ХВАЛИЛИ ГОСПОДА, ЩОБИ ЖИТТЯ НАШЕ БУЛО ХВАЛОЮ БОГУ, БО ВІН РОБИТЬ УСЕ Й ДЛЯ ВСІ, ТІЛЬКИ НЕ ЗАВАЖАЙ.
КОЖНОМУ ТРЕБА СТАТИ ПАХОЩАМИ ХРИСТОВИМИ, ТОДІ І БЕЗ ХВАЛИ БУДЕ БЕЗПЕРЕРВНЕ СЛАВОСЛІВ’Я ГОСПОДУ.
КВІТКА ТРОЯНДИ НЕ ВИДАЄ ГОЛОСУ, А ПАХОЩІ ЇЇ МОВЧКИ ДАЛЕКО ПОШИРЮЮТЬСЯ; ТАК ПОТРІБНО ЖИТИ І ВСІМ ХРИСТИЯНАМ.
