| Седмиця 5 Великого посту. Похвала Пресвятої Богородиці (Субота Акафіста). | Великий піст. |
|
Данівської («Аз есмь с вами и никтоже на вы») та «Пристанище» ікон Божої Матері (перехідні святкування в суботу 5-ї седмиці Великого посту). Прмч. Никона єп. та 199-ти учнів його (251). Мчч. Філита, Лідії, жінки його, Македона, Феопрепія, Кроніда та Амфілохія (117–138). Прп. Никона, ігумена Києво-Печерського, в Ближніх печерах (1088). Мч. Василія Мангазейського (1600). Прп. Єлени Києво-Флорівської (1834). Сщмч. Макарія Квіткіна пресвітера (1931); прмч. Ілії (В’ятліна), сщмчч. Василія Кокліна, Стефана Преображенського пресвітерів, прмцц. Анастасії Бобкової та Варвари Конкіної, мч. Олексія Скоробогатова (1938); прп. Сергія (Сребрянського) спов. (1948). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: Євр. 9:24-28 (зач. 322). Богородиці: Євр. 9:1-7 (зач. 320). Євангеліє.: Мк. 8:27-31 (зач. 35). Богородиці: Лк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Запитав Господь апостолів, як вони Його розуміють? В особі св. апостола Петра, вони відповідали: “Ти – Христос” (Мк. 8:29). Не раптом дозріло це сповідання, але, дозрівши, осіло в глиб серця і стало початковим його керманичем. Воно було затьмарене смертю Господа, але не похитнулося і, будучи воскрешене ще в більшій силі Воскресінням, рухало апостолів протягом усього їхнього життя на проповідь усьому світові.
Є момент і в кожного віруючого, коли він усіма силами своїми промовляє: “Ти – Христос, Господь мій і Спаситель. Ти спасіння моє, світло моє, сила моя, втіха моя, надія моя і життя вічне”. Тоді відбувається те, від чого він з апостолом гукає: “хто мене розлучить від любові Христової!” (Рим.8:35) – і, подібно до нього, починає гнатися за всім, що до вподоби Христу Господу, доки досягне в міру віку Його.
“Марія ж обрала благу частину” (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.
