5 грудня, четвер. (22 листопада за старим стилем)
Седмиця 24-та після П’ятидесятниці.
Післясвято Введення.
Різдвяний піст.
Святі дня
Читання дня
На літ.: — Ап.: 1 Сол. 5:1-8 (зач. 271). Апп.: Флм. 1:1-25 (зач. 302 від полу). Єв.: Лк. 18:31-34 (зач. 92). Апп.: Лк. 10:1-15 (зач. 50).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Господь сказав учням про страждання Своє, але вони нічого не зрозуміли зі сказаного: “слова ці були для них приховані” (Лк. 18:34). А потім розсудили віруючим бути “не знаючими нічого, крім Іісуса Христа, і то розп’ятого” (1 Кор. 2:2). Не настав час, вони нічого і не розуміли в таємниці цій; а настав він — зрозуміли, і всім виклали і роз’яснили. Це і з усіма буває, та не стосовно тільки цієї таємниці, а й будь-якої іншої. Незрозуміле на початку згодом стає зрозумілим; немов промінь світла входить у свідомість і прояснює те, що раніше було темним.
Хто ж це прояснює? Сам Господь, благодать Духа, що живе у віруючих, ангел-охоронець, — тільки аж ніяк не сама людина. Вона тут приймач, а не творець. При всьому тому, інше залишається незрозумілим на ціле життя, і не для приватних тільки осіб, а й для всього людства. Людина оточена незрозумілостями: деякі роз’яснюються їй протягом життя, а інші залишаються до іншого життя: там побачить.
І це навіть для богопросвітлених умів. Чому ж не відкривається тепер? Тому, що дещо невмістиме, отже, годі й говорити про нього; дещо не розповідається з лікувальною метою, тобто було б шкідливо знати передчасно. В іншому житті багато що з’ясується, але відкриються інші предмети й інші таємниці. Створеному розуму ніколи не позбутися таємниць незбагненних. Розум бунтує проти цих уз: але бунтуй — не бунтуй, а уз таємничості не розірвеш. Смирися ж, гордий розуме, “під міцну руку Божу” (1 Пет. 5:6) і віруй!