|
Ап. Тимофія (близько 96). Прмч. Анастасія Персіянина (628). Мчч. Мануїла, Георгія, Петра, Леонтія єпископів; Сіонія, Гавриїла, Іоанна, Леонта, Парода пресвітерів та інших 377-ми (близько 817). Прмч. Анастасія, диякона Печерського, в Ближніх печерах (XII). Прп. Макарія Жабинського, Бєлевського чудотворця (1623). Сщмчч. Іоанна Успенського та Євфимія Тихонравова пресвітерів (1938). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: 2Пет. 3:1-18 (зач. 68).; Ап.: 2Тим. 1:3-9 (зач. 290). Євангеліє.: Мк. 13:24-31 (зач. 61).; Ап.: Лк. 10:1-15 (зач. 50). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Чи буде на тому світі така поблажливість до тих, хто не приймає Господа, яку показав Він до тих, хто живе на землі? Ні, не буде. Посилаючи сімдесят (Лк. 10:1) на проповідь, Господь заповів їм, щоб вони, коли не приймуть їх, говорили там на вулицях: “і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; а проте знайте, що наблизилось до вас Царство Боже” (Лк. 10:11); тобто вашого нам нічого не треба: не з корисливості якоїсь ходимо ми з проповіддю, а для сповіщення вам миру і Царства Божого. Не хочете прийняти цього блага — як хочете; ми йдемо далі.
Так заповідано на теперішній час, а на майбутнє що? “Содому в той день буде відрадніше, ніж місту тому” (Лк. 10:12). Отже, невірам нічого обнадіювати себе поблажливістю Господньою. Тільки й повольничати їм, що на землі, а як смерть — так вся гроза гніву Божого впаде на них. Велике нещастя потрапити в невіри! І на землі їм нерадісно, бо без Бога і Господа Іісуса Христа Спасителя і Відкупителя і тут все похмуро і безрадісно, а що там, того і словом описати і уявити неможливо. Вже втішніше б знищитися, але й цього не дано буде їм.
Прийде ж день Господній, як тать уночі (2Пет. 3:10). Грабіжник вночі підкрадається, коли його не чекають. Так і день Господній прийде, коли його не чекають. Але коли не чекають Того, Хто йде, то не готуються і зустрічати Його. Щоб ми не зробили такої помилки, Господь і заповідав: “Пильнуйте, бо не знаєте, в який час Господь ваш прийде” (Мф. 24:42). Натомість що ми робимо? Чи пильнуємо? Чи чекаємо? Треба зізнатись — ні. Смерті ще дехто чекає, а дня Господнього — навряд чи хтось. І ніби праві. Батьки і прабатьки наші чекали — і не прийшов день. Як не бачимо нічого, через що треба було б подумати, що він прийде у наші дні, то і не думаємо. Не думаємо і не чекаємо. Що дивного, якщо при такому нашому ставленні, день Господній впаде на нас, як грабіжник. Ми будемо схожі на мешканців міст, яких обіцяв відвідати губернатор області, сьогодні або завтра. Чекали вони його годину, чекали другу, чекали день і потім сказали: напевно його не буде, і розійшлися по домівках. Але лишень розійшлися і заспокоїлися — він тут і є. Те саме і з нами буде: чи чекаємо, чи не чекаємо, день Господній прийде, і прийде без попередження, бо Господь сказав: “Небо і земля перейдуть, але слова Мої не перейдуть” (Мф. 24:35; Лк. 21:33; Мк. 13:31). Чи ж не краще чекати, щоб не бути захопленими зненацька. Бо це не пройде нам задарма.
