Cедмиця 33 після П’ятидесятниці | Посту немає. |
Ап. Тимофія (близько 96). Прмч. Анастасія Персіянина (628). Мчч. Мануїла, Георгія, Петра, Леонтія єпископів; Сіонія, Гавриїла, Іоанна, Леонта, Парода пресвітерів та інших 377-ми (близько 817). Прмч. Анастасія, диякона Печерського, в Ближніх печерах (XII). Прп. Макарія Жабинського, Бєлевського чудотворця (1623). Сщмчч. Іоанна Успенського та Євфимія Тихонравова пресвітерів (1938). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
На літ.: – Ап.: 1Пет. 3:10-22 (зач. 60).; Апостола: 2Тим. 1:3-9 (зач. 290). Єв.: Мк. 12:18-27 (зач. 55).; Апостола: Лк. 10:1-15 (зач. 50). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Чи буде на тому світі така поблажливість до тих, хто не приймає Господа, яку показав Він до тих, хто живе на землі? Ні, не буде. Посилаючи сімдесят (Лк. 10:1) на проповідь, Господь заповів їм, щоб вони, коли не приймуть їх, говорили там на вулицях: “і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; а проте знайте, що наблизилось до вас Царство Боже” (Лк. 10:11); тобто вашого нам нічого не треба: не з корисливості якоїсь ходимо ми з проповіддю, а для сповіщення вам миру і Царства Божого. Не хочете прийняти цього блага — як хочете; ми йдемо далі.
Так заповідано на теперішній час, а на майбутнє що? “Содому в той день буде відрадніше, ніж місту тому” (Лк. 10:12). Отже, невірам нічого обнадіювати себе поблажливістю Господньою. Тільки й повольничати їм, що на землі, а як смерть — так вся гроза гніву Божого впаде на них. Велике нещастя потрапити в невіри! І на землі їм нерадісно, бо без Бога і Господа Іісуса Христа Спасителя і Відкупителя і тут все похмуро і безрадісно, а що там, того і словом описати і уявити неможливо. Вже втішніше б знищитися, але й цього не дано буде їм.
“Господа Бога святіть у серцях ваших” (1Пет. 3:15). Освячення Господа в серці є душа і дух змальованої вище потаємної людини серця. Як спочатку Бог, створивши з частинок пилюки тіло людини, вдихнув у нього подих життя, і стала людина, якою має бути; так і створена всередині з показаних чеснот “потаємна людина серця” (1Пет. 3:4) тоді тільки виявиться справжньою духовною людиною, коли це серце святитиме Господа Бога, як і в молитві Господній читаємо: “хай святиться ім’я Твоє”.
Якщо не буде цього, то людина, яку зліплюють зі сказаних чеснот, вийде мертвонародженим дитям без духу життя. Нехай знають це ті, хто думає обійтися з одними якимись чеснотами без жодного відношення до Бога! Що є святити Бога в серці? Невпинно благоговіти перед Ним, завжди носячи в розумі думку про Його всюдисущість, всією ревністю ревнувати, в кожну мить бути угодним перед Ним і з усіляким страхом остерігатися всього Йому неугодного, а особливо ж Його отцівській турботі віддавши все життя своє, і тимчасове, і вічне, усе, що трапляється, смиренно, покірно й вдячно приймати, як те, що прямо від руки Його йде.