| Cедмиця 4 після П’ятидесятниці. | Петрів піст. |
|
Мч. Іуліана Тарсійського (близько 305).Сщмч. Терентія, єп. Іконійського (I). Прпп. Юлія пресвітера та Юліана диякона (V). Мчч. Арчила II, царя Іверського (744), та Луарсаба II, царя Карталінського (1622) (Груз.). Сщмч. Іоанна Будріна пресвітера (1918); прп. Георгія (Лаврова) спов. (1932); сщмчч. Олексія Скворцова, Павла Успенського, Миколая Розанова пресвітерів, прмч. Іони (Санкова) (1938). Мч. Никити Сухарьова(1942). Знайдення мощей прп. Максима Грека (1996). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: Рим. 11:25-36 (зач. 107).; Мч.: Еф. 6:10-17(зач. 233). Євангеліє.: Мф. 12:1-8 (зач. 44).; Мч.: Лк. 21:12-19 (зач. 106). |
Свт. Феофан Затворник — думки на кожен день:
“Якби ви знали, що значить: милості хочу, а не жертви, то не засудили б невинних” (Мф. 12:7). Отже, щоб позбутися гріха осуду, треба мати милостиве серце. Милостиве серце не тільки не засудить гаданого порушення закону, а й очевидного для всіх. Замість суду воно сповниться жалю і радше буде готове плакати, ніж докоряти.
Дійсно, гріх осуду — плід немилостивого серця, зловтішного, що знаходить насолоду в приниженні ближнього, в очорненні його імені, в нехтуванні його честі. Справа ця — справа людиновбивча і твориться за духом того, хто є людиновбивцею споконвіку. Там буває багато і наклепництва, яке з того ж джерела, бо диявол тому й диявол, що зводить наклепи і всюди поширює наклепництво.
Поспішай збудити в собі жалість щоразу, як прийде злий позив до осуду. З жалісливим же серцем звернися потім із молитвою до Господа, щоб Він усіх нас помилував, не того тільки, кого хотілося засудити, а й нас, і, можливо, більше нас, ніж того, — і замовкне злий поклик.
