| Седмица 21-я по Пятидесятнице. Глас 3. |
 Посту немає.
|
Апостола і євангеліста Луки 
(I). 
Знайдення мощей прп. Іосифа, ігумена Волоцького, чудотворця (1515).
Мч. Марина Тарсійського (IV). Прп. Юліана Пустинника (IV). Вмц. Злати (Хриси) (1795) (Болг.).
Сщмчч. Андрія, Сергія, Сергія, Миколая пресвітерів, мц. Єлизавети (1937).
Євангельські Читання
Утр. – Ів., 67 зач., XXI, 15-25. Літ. – Ап.: Кол., 260 зач. (від полу́), IV, 5-9, 14, 18. Лк., 51 зач., X, 16-21. Ряд.: 2 Кор., 174 зач., III, 12-18. Лк., 22 зач., VI, 1-10.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
ГОСПОДНІ УЧНІ ЗРИВАЮТЬ КОЛОССЯ, РОЗТИРАЮТЬ ЇХ РУКАМИ ТА ЇДЯТЬ У СУБОТУ.
СПРАВА ДУЖЕ МАЛОВАЖЛИВА І З ВИДУ, І ЗА СВОЄЮ СУТТЮ; МІЖ ТИМ ФАРИСЕЇ НЕ ВТЕРПІЛИ ТА ДОКОРИЛИ ЇМ. ЩО ЗМУСИЛО ЇХ ЗАВЕСТИ ПРО ЦЕ МОВУ?
З ВИГЛЯДУ – НЕРОЗУМНА РЕВНІСТЬ, А ЗА СУТТЮ – ДУХ ПЕРЕСУДУ. ВІН ЗА ВСЕ ЧІПЛЯЄТЬСЯ І ВСЕ ПОДАЄ У ПОХМУРОМУ ВИГЛЯДІ БЕЗЗАКОННЯ ТА ЗГУБНОСТІ. ЦЕ НЕМІЧ, БІЛЬШОЮ ЧИ МЕНШОЮ МІРОЮ, МАЙЖЕ СПІЛЬНА ДЛЯ ЛЮДЕЙ, ЯКІ НЕ УВАЖНІ ДО СЕБЕ.
СЛОВОМ НЕ КОЖЕН ВИСЛОВИТЬ ПЕРЕСУДЛИВІ ДУМКИ, АЛЕ Й УТРИМАТИСЯ ВІД НИХ РІДКО ХТО МОЖЕ. ХТОСЬ ПРИТУПИТЬ СВОЄ СЕРЦЕ І РОЗПАЛЮЄ ЙОГО НА ПЕРЕСУДИ – ВОНО І РОЗПАЛЮЄ ЇХ. АЛЕ ВОДНОЧАС ТОЙ, ХТО ПЕРЕСУДЖУЄ, І САМ ГОТОВИЙ НА НЕДОБРІ СПРАВИ, ЛИШЕ БИ ТІЛЬКИ НІХТО НЕ БАЧИВ, І НЕОДМІННО СКЛАДАЄТЬСЯ У НЕДОБРОМУ ПОРЯДКУ У ЯКОМУСЬ-НЕБУДЬ ВІДНОШЕННІ; ВІН НІБИ ДЛЯ ТОГО І СУДИТЬ, І ЗАСУДЖУЄ, ЩОБ ПОЧУТТЯ ПРАВДИ, ЯКЕ ОБРАЖЕНЕ І ПРИГНІЧЕНЕ У СОБІ, НАГОРОДИТИ НАПАДКАМИ НА ІНШИХ, ХОЧ БИ ТО І НЕПРАВДИВИМИ.
ПРАВДОЛЮБНИЙ І ТОЙ, ХТО СТОЇТЬ НА ПРАВДІ, ЗНАЮЧИ, ЯК СКЛАДНО ДІСТАЄТЬСЯ СПРАВНІСТЬ У СПРАВАХ, А ЩЕ БІЛЬШЕ У ПОЧУТТЯХ, НІКОЛИ НЕ СТАНЕ СУДИТИ; ВІН ШВИДШЕ ГОТОВИЙ БУВАЄ ПОКРИТИ ПОБЛАЖЛИВІСТЮ НЕ ТІЛЬКИ МАЛИЙ, АЛЕ Й ВЕЛИКИЙ ЗЛОЧИН ІНШИХ.
ГОСПОДЬ НЕ СУДИТЬ ФАРИСЕЇВ, ЯКІ ПЕРЕСУДЖУВАЛИ, А ТІЛЬКИ ПОЯСНЮЄ ЇМ, ЩО УЧНІ ЗРОБИЛИ ВЧИНОК, ЯКИЙ ВСЯКИЙ, ХТО ПОДУМАВШИ ДОБРЕ, МОЖЕ ПРОБАЧИТИ. І ЗАВЖДИ ТАК БУВАЄ: РОЗСУДИ ПРО ВЧИНОК БЛИЖНЬОГО І ЗНАЙДЕШ, ЩО ВІН ЗОВСІМ НЕ МАЄ ТОГО ЖАХЛИВОГО ХАРАКТЕРУ, ЯКИЙ ЗДАВСЯ ТОБІ ПРО НЬОГО ПЕРШОГО РАЗУ.
