| Cедмиця 30 після П’ятидесятниці. | Різдвяний піст. |
|
Мчч. Севастіана і дружини його: Никострата (скарбника), жінки його Зої, Касторія, Транквілліна пресвітера і синів його Маркеліна й Марка, дияконів, Клавдія, начальника над в’язницями, сина його Симфоріана, брата Вікторина, Тивуртія та Кастула (близько 287). Свт. Модеста, архієп. Єрусалимського (633–634). Прп. Флора, єп. Амійського (VII). Прп. Михаїла спов. (близько 845). Прп. Даниїла Пустельника (XV) (Румун.). Прп. Севастіана Сохотського, Пошехонського (близько 1500). Прославлення прав. Симеона Верхотурського (1694). Мч. Віктора Матвєєва (1937); сщмчч. Фадея (Успенського), архієп. Тверського, Миколая (Климентьєва), архієп. Великоустюзького, Ілії Бенеманського, Іоанна Миронського, Володимира Преображенського і Миколая Кобранова пресвітерів (1937); сщмч. Сергія Астахова диякона і мц. Віри Трукс (1942). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: Євр. 10:1-18 (зач. 323). Євангеліє.: Мк. 10:11-16 (зач. 44) |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
З якою любов’ю поставився Господь до дітей! Та й хто не ставиться до них із любов’ю? Що довше хто живе, то більше любить дітей. Бачиться в них свіжість життя, чистота і непорочність вдачі, яких не можна не любити. Декому спадає на думку, дивлячись на невинність дитинства, вважати, що первородного гріха немає, що всякий падає сам, коли приходить у вік і зустрічається з протиморальними прагненнями, подолати які, здається йому, він не в силах.
Падає-то кожен сам, а первородний гріх все-таки є. Апостол Павло бачить у нас закон гріха, що “воює проти закону розуму” (Рим.7:23). Цей закон, як насіння, спочатку ніби не видно, а потім розкривається і захоплює. Так народжені від прокажених до відомого віку не виявляють прокази, потім вона розкривається, і починає з’їдати їх так само, як і батьків. Де була проказа до часу? Всередині ховалася. Так і первородний гріх до часу ховається, а потім виходить назовні і робить своє. Навколишнє середовище багато значить і для придушення цього гріха, і для розкриття його.
Якби не було навколо стихій гріховних, нічим було б харчуватися тому прихованому гріху і він, можливо, сам собою б висох: але в тому-то горе наше, що навкруги завжди буває багато того, що сприяє його живленню. Багато гріха і в кожній особі, і в суспільстві: але все це не обов’язково детермінує нас на гріх. Гріх завжди справа свободи: борись – і не впадеш. Падає тільки той, хто не хоче боротися. Чому не хочемо боротися? На хотіння і нехотіння немає причин: хочу, тому що хочу; і не хочу, тому що не хочу: особиста воля – ось першоджерело; далі неї не можна йти.
