| Cедмиця 12 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
|
Мч. Мирона пресвітера (250). Мчч. Фірса, Левкія, Короната і дружини їхньої (249–251). Мчч. Павла, Іуліанії та інших (близько 273). Мч. Патрокла (270–275). Мчч. Стратона, Филипа, Євтихіана та Кіпріана (близько 303). Прп. Аліпія, іконописця Печерського, в Ближніх печерах (близько 1114). Прп. Пимена Угреського (1880). Сщмч. Олексія Великосельського пресвітера (1918); сщмч. Миколая Околовича пресвітера (1934); сщмч. Димитрія Остроумова пресвітера (1937). Свенської (Печерської) ікони Божої Матері (1288). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Не турбуйтесь”. Як же жити тож? Треба їсти, пити, одягатися. Але Спаситель не говорить: нічого не робіть, а не турбуйтеся. Не мучте себе цією турботою, яка з’їдає вас день і вночі та не дає вам ні хвилини спокою. Турбота така – хвороба гріховна. Вона показує, що людина на себе надіється, а Бога забула, щоб надію на Промисел Божий втратила, все хоче у себе влаштували одними своїми трудами, добути все потрібне і добуте зберегти своїми способами.
Зціпилась вона серцем з тим, що має, і на ньому жити думає, як на міцній основі. Користолюбність зв’язала її, і вона тільки й думає, щоб побільше забрати у свої руки. Мамон цей став їй замість Бога. А ти трудися – трудись, а турботою злою себе не муч. Чекай успіху всякого від Бога і в Його руки віддавай участь свою. Усе добуте приймай, як дар від руки Господа, і з міцною надією чекай від Нього продовження щедродательності. Знай, що одна хвилина – і може нічого не залишитися від всього, що має багатомаючий, якщо захоче Бог. Усе тління і порох. Чи варто через це мучити себе? Тож не турбуйся!
