| Седмиця 24-а після П’ятидесятниці. Глас 6. Різдвяний піст. |
 Дозволяється риба.
|
Свт. Григорія
чудотворця, єп. Неокесарійського (бл. 266-270). 
Прп. Нікона, ігумена Радонезького, учня прп. Сергія (1426).
Мчч. Ацискла і Вікторії, Кордувійських (IV). Прп. Лазаря іконописця (бл. 857). Мч. Гоброна, у св. Хрещенні Михаїла, і з ним 133-х воїнів (914) (Груз.). Прп. Севастіана Джексонського (1940) (Серб.).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Ніхто, хто кладе руку свою на плуг та оглядається назад, не благонадійний для Царства Божого”. Тобто, хто думає спастися, а між тим оглядається і на те, що повинен покинути для спасіння, той не спасається, не йде, не направляється до Царства Божого.
Потрібно вже остаточно завершити зі всім тим, що несумісне зі справою спасіння. Хто задумав спастися, і сам бачить, але розтавання з деякими звичками все відкладають до завтра. Раптом покинути все – виглядає надто великою жертвою. Хочуть відректися поволі, щоб й іншим не кидалося в очі, – і майже завжди програють. Заводять порядки спасительні, а сердечні настрої залишаються незмінними.
На початку невідповідність дуже різка: але “завтра” та обіцяна зміна їх загороджує вуста совісті. Таким чином, все завтра та завтра, – совість втомлюється пояснювати все одне і теж і, зрештою, замовкає. А тут починають приходити думки, що і так можна все залишити. Думки ці міцніють, а потім і на зовсім залишаються.
Формується обличчя зовнішньо справне, але з несправним внутрішнім. Це розфарбована труна перед очима Божими. Головна та біда, що звернення таких буває таким же складним, як і тих, хто загрузнув у гріхах відкритих, якщо ще не складнішим… А думається, що все нічого.
