| Cедмиця 4 після П’ятидесятниці. | Петрів піст. |
| Мчч. Мануїла, Савела та Ісмаїла (362). Сщмч. Аверкія Сєвєровостокова пресвітера (1918); прп. Максима Попова спов. (1934); мц. Пелагії Балакиревої (1943). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Якби ви знали, що значить: милості хочу, а не жертви, то не засудили б невинних” (Мф.12:7). Отже, щоб позбутися гріха осуду, треба мати милостиве серце. Милостиве серце не тільки не засудить гаданого порушення закону, а й очевидного для всіх. Замість суду воно сповниться жалю і радше буде готове плакати, ніж докоряти.
Дійсно, гріх осуду – плід немилостивого серця, зловтішного, що знаходить насолоду в приниженні ближнього, в очорненні його імені, в нехтуванні його честі. Справа ця – справа людиновбивча і твориться за духом того, хто є людиновбивцею споконвіку. Там буває багато і наклепництва, яке з того ж джерела, бо диявол тому й диявол, що зводить наклепи і всюди поширює наклепництво.
Поспішай збудити в собі жалість щоразу, як прийде злий позив до осуду. З жалісливим же серцем звернися потім із молитвою до Господа, щоб Він усіх нас помилував, не того тільки, кого хотілося засудити, а й нас, і, можливо, більше нас, ніж того, – і замовкне злий поклик.
