13.9 C
Lutsk
Середа, 30 Вересень, 2020
Основи православ'я

30 березня – день пам’яті прп. Олексія, чоловіка Божого

В Тобі, Господи, – богатство для нужденних, сердечна радість для скорботних, ліки для зранених, втіха для усіх, хто нарікає 
Преподобний Єфрем Сирін

Преподобний Олексій народився в Римі у сім’ї благочестивих Євфиміана й Аглаїди. Подружжя тривалий час було бездітним і безперестанно молило Бога, щоб Він зглянувся на їхнє прохання й подарував їм дитину. Молитва була почута, Аглаїда народила сина, якого назвали Олексієм.

Хлопчику легко давалися науки, але особливо старанно він читав Святе Письмо. За прикладом своїх батьків Олексій постував, роздавав милостиню й під багатим одягом носив волосяницю.

Бажання служити Церкві було в юнакові настільки великим, що відразу після одруження, навіть не торкнувшись шлюбного ложа, він таємно пішов із дому. На кораблі святий потрапив до міста Едесса, де зберігався Нерукотворний образ Господа, відбитий на плащаниці.

Олексій роздав усе, що в нього було, нужденним і почав жити при церкві Пресвятої Богородиці на паперті. Їжею преподобного були лише хліб і вода. Милостиню ж, яку йому подавали парафіяни, віддавав немічним і пристарілим. Кожної неділі святий муж причащався Святих Тайн.

Від суворого посту тіло Олексія висохло, з обличчя зійшла краса, зір став слабким. Навіть слуги його батька, яких Євфиміан послав розшукувати зниклого сина, не впізнали свого молодого господаря. Блаженний же їх впізнав і дякував Богу за те, що отримав від них милостиню.

Преподобний прожив в Едессі сімнадцять років. Одного разу Матір Божа через Свою святу ікону повеліла паламарю церкви, де подвизався Олексій, ввести в Її храм «чоловіка Божого, гідного Царства Небесного». Цим праведником виявився убогий, який сидів на паперті. Паламар виконав веління Матері Божої – увів святого Олексія в церкву.

Люди дізналися про блаженного й стали його шанувати. Але слава була не для нього. Олексій знову, як і сімнадцять років тому, зійшов на палубу корабля, який Промислом Божим прибило до рідної землі святого. Тоді чоловік Божий прийшов у батьківський дім і невпізнаним попросив притулку. Євфиміан поселив блукача в спеціально обставленому приміщенні при вході до будинку й наказав годувати його зі свого столу.

Святий зі смиренням зносив образи й глузування від слуг, які навіть гадки не мали, над ким потішаються. Велика любов до Бога допомагала йому терпіти страждання, зроджене сльозами його дружини. Сімнадцять літ провів блаженний в домі своїх батьків.

Коли Господь сповістив Олексію день його кончини, святий описав у хартії своє життя, вимолюючи прощення у рідних.

Того дня, коли преподобний спочив, у соборній церкві служив літургію Римський Папа Інокентій. Під час служби з вівтаря прозвучав чудесний Голос, який велів найти чоловіка Божого, щоб той помолився за місто. Коли святого знайшли в домі Євфиміана, він вже був мертвий. Його обличчя світилося як лик ангела, а в руках була зажата хартія. Прочитавши сповідь Олексія, батько, мати і його дружина з плачем поклонилися померлому.

Тіло праведника поставили посеред площі. Тут зібрався весь Рим. Імператор і Папа самі внесли тіло преподобного в церкву. Від святих мощей стало витікати благоуханне миро, від якого немічним можна було отримати зцілення.

Олексій, чоловік Божий, був похований у церкві святого Воніфатія.

У 1216 році відбулося обрітення його мощей. Житіє святого преподобного Олексія завжди було одним із найулюбленіших на Русі.

Джерело

Вас може зацікавити

Навчитися жити з Богом можна, коли навчишся жити з людьми

Редактор Головний

Поверніться до живого спілкування! – митр. Афанасій (Ніколау)

Редактор Головний

7 порад священника, як провести піст з максимальною користю

Редактор Головний