| Седмиця 17-а після П’ятидесятниці. Глас 7. |
 Посту немає.
|
Вмч. Євстафія
Плакіди, жінки його Феопістії та чад їхніх Агапія і Феопіста (бл. 118). 
Мчч. та сповв. Михаїла, кн. Чернігівського, і боярина його Феодора, чудотворців (1245).
Прп. і блгв. кн. Олега Брянського (бл. 1285). Собор Брянських святих.
Сщмчч. Феоктиста та Олександра пресвітерів (1937). Блгв. кн. Іоанна Путивльського (ХІІІ)
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
ЧИТАЄТЬСЯ ПРИТЧА ПРО ДЕСЯТЬ ДІВ.
СВ. МАКАРІЙ ТАК ГОВОРИТЬ ПРО ЇЇ СЕНС: “МУДРІ П’ЯТЬ ДІВ ТВЕРЕЗО, ВДАВШИСЬ ДО НЕЗВИЧНОГО ДЛЯ СВОГО ЄСТВА, ВЗЯВШИ ЄЛЕЙ У ПОСУДИНУ СЕРЦЯ СВОГО, ТОБТО ЯКА ПОДАЄ БЛАГОДАТЬ ДУХА, ЗМОГЛИ ВВІЙТИ З ЖЕНИХОМ У НЕБЕСНУ ПАЛАТУ.
ІНШІ ЖЕ ЮРОДИВІ ДІВИ, ЯКІ ЗАЛИШИЛИСЯ ПРИ СВОЄМУ ВЛАСНОМУ ЄСТВІ, НЕ ТВЕРЕЗО, НЕ ПОСТАРАЛИСЯ, ПОКИ БУЛИ ЩЕ У ПЛОТІ, ВЗЯТИ У ПОСУДИ СВОЇ ЄЛЕЙ РАДОСТІ, АЛЕ ЧЕРЕЗ НЕДБАЛЬСТВО АБО ЧЕРЕЗ ЗАРОЗУМІЛІСТЬ СВОЮ ВІДДАЛИСЯ НІБИ СНУ; ЗА ЦЕ І БУЛИ НЕДОПУЩЕНИМИ У ЦАРСТВО, БО НЕ ЗМОГЛИ ВГОДИТИ НЕБЕСНОМУ ЖЕНИХУ.
УТРИМУЮЧИСЬ СВІТСЬКИМИ ЗВ’ЯЗКАМИ ТА ЗЕМНОЮ НІБИ ЛЮБОВ’Ю, НЕ ПРИСВЯТИЛИ ВОНИ НЕБЕСНОМУ ЖЕНИХУ ВСІЄЇ ЛЮБОВІ СВОЄЇ І ПРИХИЛЬНОСТІ ТА НЕ ПРИНЕСЛИ З СОБОЮ ЄЛЕЮ. А ДУШІ, ЯКІ ПРАГНУЛИ НЕЗВИЧНОЇ ДЛЯ ЄСТВА СВЯТИНІ ДУХА, ВСІЄЮ ЛЮБОВ’Ю ПРИВ’ЯЗАНІ ДО ГОСПОДА, З НИМ ХОДЯТЬ, ВІД УСЬОГО ВІДВЕРТАЮЧИСЬ, ДО НЬОГО СПРЯМОВУЮТЬ МОЛИТВИ ТА ДУМКИ, ЗА ЩО І СПОДОБИЛИСЬ ПРИЙНЯТИ ЄЛЕЙ НЕБЕСНОЇ БЛАГОДАТІ.
ДУШІ ЖЕ, ЯКІ ЗАЛИШИЛИСЯ У ЄСТВІ СВОЄМУ, ПО ЗЕМЛІ БЛУКАЮТЬ ПОМИСЛОМ, ПРО ЗЕМЛЮ ДУМАЮТЬ ТА РОЗУМ ЇХ НА ЗЕМЛІ ПРОЖИВАЄ. САМІ ПРО СЕБЕ ВОНИ ДУМАЮТЬ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ЖЕНИХУ ТА ПРИКРАШЕНІ ПЛОТСЬКИМИ ВИПРАВДАННЯМИ, АЛЕ, НЕ ПРИЙНЯВШИ ЄЛЕЮ РАДОСТІ, НЕ ВІДРОДИЛИСЯ ВОНИ ДУХОМ ЗГОРИ”.