| Cедмиця 26 після П’ятидесятниці. | Різдвяний піст. |
|
Передсвято Введення у храм Пресвятої Богородиці. Прп. Григорія Декаполита (816). Свт. Прокла, архієп. Константинопольського (446–447). Мч. Дасія (284–305). Мчч. Євстафія, Феспесія та Анатолія (312). Сщмчч. Нірси єп. та Іосифа, учня його, Іоанна, Саверія, Ісакія та Іпатія, єпп. Персидських; мчч. Азата скопця, Сасонія, Фекли, Анни та багатьох інших мужів і жон, що в Персиді постраждали (343). Прп. Діодора Юр’єгорського (1633). Сщмчч. Олексія Аманова, Олександра Сахарова, Володимира Медведюка, Іоанна Заболотного, Олексія Нікатова, Василія Канделяброва, Миколая Зеленова, Іоанна Сарва, Єміліана Панасевича, Миколая Покровського пресвітерів, прмчч. Арсенія (Дмитрієва), Євтихія (Качура) та Іларіона (Писарця), прмц. Іоанникії (Кожевникової) ігумені (1937); прмц. Татіани Фомічової (після 1937). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: 1Тим. 1:18-20,2:8-15 (зач. 281) і за четвер (під зачало): 1Тим. 3:1-13 (зач. 283).; Свт.: Євр. 7:26-8:2 (зач. 318). Євангеліє.: Лк. 18:31-34 (зач. 92); Лк. 18:15-17,26-30 (зач. 90); Свт.: Ін. 10:9-16 (зач. 36). |
Свт. Феофан Затворник – думки на кожен день:
Господь сказав учням про страждання Своє, але вони нічого не зрозуміли зі сказаного: “слова ці були для них приховані” (Лк. 18:34). А потім розсудили віруючим бути “не знаючими нічого, крім Іісуса Христа, і то розп’ятого” (1 Кор. 2:2). Не настав час, вони нічого і не розуміли в таємниці цій; а настав він — зрозуміли, і всім виклали і роз’яснили. Це і з усіма буває, та не стосовно тільки цієї таємниці, а й будь-якої іншої.
Незрозуміле на початку згодом стає зрозумілим; немов промінь світла входить у свідомість і прояснює те, що раніше було темним. Хто ж це прояснює? Сам Господь, благодать Духа, що живе у віруючих, ангел-охоронець, — тільки аж ніяк не сама людина. Вона тут приймач, а не творець. При всьому тому, інше залишається незрозумілим на ціле життя, і не для приватних тільки осіб, а й для всього людства. Людина оточена незрозумілостями: деякі роз’яснюються їй протягом життя, а інші залишаються до іншого життя: там побачить. І це навіть для богопросвітлених умів. Чому ж не відкривається тепер? Тому, що дещо невмістиме, отже, годі й говорити про нього; дещо не розповідається з лікувальною метою, тобто було б шкідливо знати передчасно.
В іншому житті багато що з’ясується, але відкриються інші предмети й інші таємниці. Створеному розуму ніколи не позбутися таємниць незбагненних. Розум бунтує проти цих уз: але бунтуй — не бунтуй, а уз таємничості не розірвеш. Смирися ж, гордий розуме, “під міцну руку Божу” (1 Пет. 5:6) і віруй!
