| Седмиця 7 після Пасхи. | Посту немає. |
|
Володимирської (Києво-Вишгородської) ікони Божої Матері. Рівноапп. царя Константина (337) і матері його цариці Єлени (327). Блгв. кн. Константина (Ярослава) (1129) і чад його Михаїла і Феодора, Муромських чудотворців. Прп. Кассіана грека, Углицького чудотворця (1504). Знайдення мощей блж. Андрія Симбірського (1998). Шановані списки з Володимирської ікони Божої Матері: Псково-Печерська «Розчулення» (1524), Заоникіївська (1588), Красногірська або Чорногірська (1603), Оранська (1634). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Лк. 1:39-49,56 (зач. 4), або Ін. 10:9-16 (зач. 36). На літургії: – Апостол: Діян. 21:26-32 (зач. 46).; Рівноапп. (під зачало): Діян. 26:1-5,12-20 (зач. 49).; Богородиці: Флп. 2:5-11 (зач. 240). Євангеліє.: Ін. 16:2-13 (зач. 53).; Рівноапп. (від полу): Ін. 10:1-9 ( зач. 35).; Богородиці: Лк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54). |
Свт. Феофан Затворник — думки на кожен день:
“Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину” (Ін. 16:13). Чому ж у логіках не згадується про це джерело пізнання? Не дивно, що в язичницьких логіках немає цього пункту, але чому немає його в християнських? Невже християнин, коли починає розмірковувати, повинен перестати бути християнином і забути про всі дані йому обітниці, вірні й безсумнівні?
Про те, як бачити і чути, багато тлумачать; про те, як з побаченого і почутого робити узагальнення і висновки, теж достатньо вчать; коли дійде справа до того, як розгадати значення всього, — тут вихованець логіки залишається напризволяще своїй догадливості.
Чому не навчити його: ти маєш мовлення духу істини — їм слідуй; вони вирішують значення всього сущого і того, що є, беззаперечно, адже походять від Бога, в Якому джерело і самого буття. Чи не тому, що забувають навчати цьому, здогадування так розплодилося, що нині всі книги (про світ Божий) переповнені одними здогадками? І добре б вони хоч трохи були варті уваги, а то відразу видно, що вони плід дитячої уяви.
