29 листопада, п’ятниця.
(16 листопада за старим стилем)
Седмиця 23-тя після П’ятидесятниці.
Різдвяний піст.
Апостола і євангеліста Матфея (60). Прав. Фулвіана, кн. Ефіопського, у Святому Хрещенні Матфея (I). Сщмч. Феодора Колєрова пресвітера і з ним мчч. Ананії Бойкова і Михаїла Болдакова (1929); сщмчч. Іоанна Цвєткова, Микoлая Троїцького, Віктора Воронова, Василія Соколова, Макарія Соловйова і Михаїла Абрамова пресвітерів, прмч. Пантелеймона (Аржаних) (1937). Сщмч. Інокентія (Тихонова), архієп. Вінницького (1937). Мч. Димитрія Спиридонова (1938). Сщмч. Філумена Святогробця (1979).
Читання дня
Утр.: — Ін. 21:15-25 (зач. 67). На літ.: — Ап.: 1 Сол. 2:14-19 (зач. 266). Ап.: 1 Кор. 4:9-16 (зач. 131). Єв.: Лк. 16:15-18,17:1-4 (зач. 82). Ап.: Мф. 9:9-13 (зач. 30).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Неможливо не прийти спокусам; але горе тому, через кого вони приходять!” (Лк. 17:1). Отже, жити з плеча, нарозхрист не можна. Треба обережно озиратися, як би не спокусити когось. Розум хизується і ні на кого не дивиться; а тим часом збуджує навкруги спокуси ділом, а більше словом.
Спокуса зростає і збільшує біду самого спокусника, а він того не чує і ще більше розширюється в спокусах. Благо, що погроза Божа за спокусу тут, на землі, майже не виконується в сподіванні виправлення; це відкладено до майбутнього суду і відплати; тоді тільки відчують спокусники, наскільки велике зло спокуса. Тут же ніхто майже й не думає про те, спокусить чи не спокусить він своїми справами і словами оточуючих. Два гріхи, які в очах Божих дуже великі, ні в що не ставляться людьми: це — спокуса і осуд.
Спокуснику, за словом Господа, краще не жити; той, хто засуджує, вже засуджений. Але ні той, ні інший не думають про це і навіть сказати не можуть, чи грішні вони в чомусь подібному. Яке, справді, засліплення оточує нас і як безтурботно ходимо ми посеред смерті!
